Позиція ДРС щодо повноважень органів місцевого самоврядування у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів

10.02.2017

Одним із основних принципів державного нагляду (контролю), зазначених в статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон), є принцип неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання.

Частиною четвертою статті 4 Закону визначено, що виключно законами встановлюються, зокрема, органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Повноваження органів влади у сфері захисту прав споживачів закріплені у розділі IV Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з положеннями частини першої статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечення реалізації державної політики щодо захисту прав споживачів покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, який, серед іншого, має право:

– перевіряти додержання суб’єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб’єктів;

– відбирати у суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету;

– проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію, у тому числі харчові продукти, відповідно до закону;

– накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення.

Положеннями статті 28 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що органи місцевого самоврядування з метою захисту прав споживачів мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які вправі:

– розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань захисту прав споживачів;

– аналізувати договори, що укладаються продавцями (виконавцями, виробниками) із споживачами, з метою виявлення умов, які обмежують права споживачів;

– у разі виявлення продукції неналежної якості, фальсифікованої, небезпечної для життя, здоров’я, майна споживачів і навколишнього природного середовища терміново повідомляти про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, інші органи, що здійснюють контроль і нагляд за якістю і безпекою продукції;

– у разі виявлення фактів реалізації продукції, яка не супроводжується необхідною, доступною, достовірною, своєчасною інформацією та відповідними документами, або продукції з простроченим строком придатності – тимчасово зупиняти реалізацію продукції до пред’явлення інформації, супровідних документів або припиняти її реалізацію;

– готувати подання до органу, який видав дозвіл на провадження відповідного виду діяльності, для вирішення питання про тимчасове зупинення його дії чи про дострокове анулювання у разі систематичного порушення прав споживачів;

– подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.

Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку поділяються на власні (самоврядні) та делеговані.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад на здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів згідно Закону України «Про місцеве самоврядування» належать до делегованих.

Частиною третьою статті 18 цього ж Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади можуть:

 виступати з ініціативою щодо проведення перевірок;

– організовувати проведення перевірок;

– при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, а також фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Таким чином, Державна регуляторна служба України вважає, що органи місцевого самоврядування згідно з нормами статті 28 Закону України «Про захист прав споживачів» та статей 18, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» не мають встановлених законом повноважень самостійно проводити перевірки дотримання суб’єктами господарювання законодавства про захист прав споживачів.

Додатково зазначаємо, що висловлена ДРС позиція не встановлює норм права і має лише інформаційний характер.