Рішення від 22 жовтня 2012 року № 5 Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” Міністерством інфраструктури України

РІШЕННЯ

від 22 жовтня 2012 року № 5

Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” Міністерством інфраструктури України.

         На виконання Закону України від 11.09.2003 р. № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – Закон) та виходячи з повноважень, визначених статтею 30 Закону, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва здійснила експертизу наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 17.11.2009 № 1175 «Про затвердження Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту» та встановила наступне.   

         У відповідності до частини другої статті 10 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III “Про автомобільний транспорт” (далі – Закон про автотранспорт) реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту методику розрахунку тарифів за видами перевезень.

         Методика розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 17.11.2009 № 1175 (далі – Методика) визначає механізм формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, автобусних маршрутах спеціальних перевезень та автобусних маршрутах нерегулярних перевезень, а також тарифів на послуги з перевезення пасажирів у таксі та легковими автомобілями на замовлення і застосовується органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільними перевізниками незалежно від їх відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми господарювання.

         При цьому, розрахунки регульованого тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування (що здійснюються у звичайному режимі руху),який відповідно до пункту 1.7 Методики встановлюється (затверджується або погоджується) органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, за місяць до прийняття рішення щодо його введення надаються на погодження до Мінекономіки та Мінтрансзв’язку.        

         Разом з тим, відповідно до частини восьмої статті 6 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III “Про автомобільний транспорт” (далі – Закон про автотранспорт) органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.

         Також, згідно з частиною першою статті 7 Закону про автотранспорт організація пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.               

         Водночас, підпунктом 2 пункту «а» статті 28 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” (у редакції Закону України від 09.07.2010 р. N 2479-VI) визначено, що до  власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить,поряд з іншим, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

         Тобто, вимоги щодо необхідності надання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування розрахунків регульованого тарифу на погодження до Мінекономіки (Мінекономрозвитку України) та Мінтрансзв’язку (Мініфраструктури України)  на законодавчому рівні відсутні.

         Враховуючи викладене, Міністерство інфраструктури України, в частині надання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування розрахунків регульованого тарифу на погодження до Мінекономіки та Мінтрансзв’язку (пункт 1.7 розділу 1 Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту), не забезпечує дотримання таких обов‘язкових принципів державної регуляторної політики Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», задекларованих у статті 4, як:

         доцільність – обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

         ефективність – забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб’єктів господарювання, громадян та держави;

         збалансованість – забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави.

         Крім того, порушуються вимоги статті 5 Закону в частині недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти.

         Враховуючи вищенаведене, керуючись частиною третьою статті 27 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва вирішила:

Запропонувати Міністерству інфраструктури України скасувати пункт 1.7 розділу 1 Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 17.11.2009 № 1175, з метою приведення його норм у відповідність з вимогами діючого законодавства та принципів державної регуляторної політики.

Рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики підлягає виконанню у двомісячний строк з дня прийняття такого рішення.

Виконання цього рішення спеціально уповноваженого органу передбачає підготовку проекту акта про внесення змін до регуляторного акта, щодо якого було прийнято рішення.

У разі підготовки проекту акта про внесення змін до регуляторного акта, щодо якого було прийнято відповідне рішення, цей проект подається у встановленому Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” порядку на погодження до спеціально уповноваженого органу не пізніш як за п’ять робочих днів до закінчення строку виконання відповідного рішення спеціально уповноваженого органу. У разі прийняття спеціально уповноваженим органом рішення про погодження проекту змін рішення спеціально уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики вважається виконаним.

Погодження проекту змін до регуляторного акта, щодо якого спеціально уповноваженим органом було прийнято рішення про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики, здійснюється в порядку та у строки, встановлені Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, з урахуванням зауважень та пропозицій, викладених у відповідному рішенні.

У разі невиконання рішення спеціально уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики або не оскарження цього рішення органом виконавчої влади протягом встановленого в цьому Законі строку дія регуляторного акта, щодо якого було прийнято відповідне рішення, зупиняється наступного дня з дня закінчення строку для виконання такого рішення.

Подання скарги щодо рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва не зупиняє дії цього рішення.