Позиція ДРС щодо внесення відомостей до ліцензійного реєстру та практики застосування виконання судових рішень щодо скасування рішень органів ліцензування про анулювання ліцензій
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У цій нормі втілено дискреційне обмеження повноважень органів державної влади (дозволено лише те, що передбачено законом).
ДРС у своїй діяльності керується, зокрема, Положенням про Державну регуляторну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 № 724 (далі – Положення).
Згідно з пунктом 1 Положення, ДРС є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.
Пунктом 2 Положення визначено, що ДРС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Так, ДРС у своїй діяльності керується, серед іншого, Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222 (далі – Закон № 222).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 222 спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, серед іншого, здійснює інформаційне забезпечення діяльності органів ліцензування.
Слід зазначити, що Законом № 222 не передбачено, що ДРС, як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування є розпорядником і держателем Єдиного ліцензійного реєстру та не наділено повноваженнями щодо його ведення.
Натомість, постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» були внесені зміни, зокрема, до пункту 6 Порядку формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 № 1658 «Про затвердження Порядку формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру», відповідно до яких, ДРС визначено розпорядником та держателем Єдиного ліцензійного реєстру (далі – ЄЛР), що веде такий реєстр та здійснює нормативно-методичне забезпечення його функціонування, та встановлено, що адміністратором ЄЛР є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України.
Доцільно акцентувати, що з моменту утворення ДРС відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 № 724 «Деякі питання Державної регуляторної служби України», до сьогодні, жодних документів щодо ведення ЄЛР та самого ЄЛР до ДРС не передавалося, при цьому, заходи щодо адміністрування цього реєстру продовжує здійснювати державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр», що належить до сфери управління Міністерства юстиції України.
Вказана інформація розміщена на офіційній сторінці ДРС у мережі Інтернет, режим доступу: http://www.drs.gov.ua/licensing-category/yedynyj-litsenzijnyj-reyestr/
У той же час, відповідно до частини п’ятої статті 21 Закону № 222 до набрання чинності положенням про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців інформації про ліцензування та видання Кабінетом Міністрів України акта щодо припинення ведення Єдиного ліцензійного реєстру органи ліцензування:
продовжують формувати, вести, надавати відомості з власних ліцензійних реєстрів та подавати їх до Єдиного ліцензійного реєстру згідно з порядком формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру;
оприлюднюють прийняті ними рішення про видачу ліцензій на своїх офіційних веб-сайтах на наступний робочий день;
сприяють розпоряднику Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у формуванні електронного інформаційного ресурсу реєстру щодо ліцензування.
Одночасно зазначаємо про таке.
Статтею 1 Закону № 222, з урахуванням змін, внесених Законом України від 26.11.2015 № 835 «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – Закон № 835), встановлено, що видача ліцензії – внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про право провадження суб’єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Згідно із статтею 18 Закону № 222 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) вносяться відомості про ліцензування видів господарської діяльності, визначені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».
Органи ліцензування вносять до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань:
- рішення, прийняті органами ліцензування відповідно до цього Закону, – у день їх прийняття;
- документи, подані до органів ліцензування, та іншу інформацію про ліцензування видів господарської діяльності, необхідну для ведення зазначеного реєстру, – у день їх отримання органами ліцензування.
Проте, зазначені вище положення Закону № 222 на сьогодні не реалізовані.
Натомість, Законом України від 06.10.2016 № 1666 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» (набув чинності 02.11.2016) внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 835 та встановлено, що до 01.01. 2019, зокрема, набуття здобувачем ліцензії права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відбувається з моменту оприлюднення прийнятого органом ліцензування рішення про видачу ліцензій на їх офіційних веб-сайтах.
При цьому, пунктом 8 частини другої статті 6 Закону № 222 встановлено, що інформація про прийняті рішення органу ліцензування за відповідним видом господарської діяльності розмішується на офіційних веб-сайтах органів ліцензування.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 222 державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на, зокрема, принципі відкритості процесу ліцензування, що забезпечується шляхом:
своєчасного оприлюднення результатів ліцензійної діяльності органами ліцензування на своїх офіційних веб-сайтах та проектів нормативно-правових актів – у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації»;
забезпечення доступності інформації у сфері ліцензування відповідно до закону.
Враховуючи наведене, до прийняття нормативно-правових актів щодо порядку внесення до ЄДР відомостей про ліцензування видів господарської діяльності ДРС рекомендує оприлюднювати на сайті органу ліцензування інформацію про прийняті рішення за відповідним видом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, у тому числі, про видачу ліцензії, про відмову у видачі, про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, про анулювання ліцензії, а також інформацію щодо судових рішень та/або застосованих судом заходів забезпечення позову з питань щодо ліцензування.
Щодо виконання судових рішень, слід зазначити таке.
Відповідно до частини другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 254 КАС України встановлено, зокрема, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз’яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Зауважуємо, що згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З огляду на викладене і зважаючи на обов’язковість виконання судового рішення, враховуючи, що згідно з частиною п’ятою статті 21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» до набрання чинності положенням про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців інформації про ліцензування та видання Кабінетом Міністрів України акта щодо припинення ведення Єдиного ліцензійного реєстру органи ліцензування, зокрема, продовжують формувати, вести, власні ліцензійні реєстри, вважаємо за необхідне відображати реальні відомості щодо суб’єктів господарювання – ліцензіатів, відповідно до отриманої ліцензіатами ліцензії.
