Верховний Суд висловив правову позицію щодо неможливості органів ліцензування оскаржувати в судовому порядку розпорядження ДРС
Верховний Суд висловив правову позицію щодо неможливості органів ліцензування оскаржувати в судовому порядку
розпорядження ДРС, прийняті в порядку передбаченому Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності»
Постановою Верховного Суду від 13.11.2019 закрито провадження у справі № 826/3115/17 за позовною заявою Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України (далі – ДРС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору підприємство «Миротворець» Білоцерківської міської громадської організації «Громадська єдність» про визнання протиправним та скасування розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
Верховний Суд дійшов висновку, що не підлягає оскарженню органами ліцензування розпорядження ДРС, прийняті на підставі Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Так, Верховний Суд у справі № 826/3115/17 сформулював наступну правову позицію: «Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами – підприємцями.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» державний нагляд за додержанням органами державної влади чи державними колегіальними органами вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що Державна регуляторна служба України та Міністерство екології та природних ресурсів України є органами державної влади, діяльність яких, зокрема, полягає у здійсненні виключних функцій контролю (нагляду) у сфері здійснення ліцензійної діяльності. При цьому позивач здійснює відповідні виключні функції контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов, а відповідач здійснює виключні функції контролю (державного нагляду) за дотриманням Міністерством екології та природних ресурсів України, як органом ліцензування господарської діяльності, зокрема з поводження з небезпечними відходами, законодавства у сфері ліцензування.
Водночас, відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», право судового оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) надано лише суб`єкту господарювання».
