18 грудня набирають чинності зміни до Закону України від 02.03.2015 № 222-VІІІ «Про ліцензування видів господарської діяльності»

18 грудня 2019 року набирають чинності зміни до Закону України від 02.03.2015 № 222-VІІІ «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі – Закон № 222), внесені Законом України від 02.10.2019 № 139-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності» (далі – Закон).

Законом впорядковуються суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, усуваються колізії норм і процедур ліцензування, виявлених під час практичного застосування положень Закону № 222. Також передбачається визначення низки термінів: «матеріально-технічна база», «місце провадження виду господарської діяльності», «зупинення дії ліцензії», «відновлення дії ліцензії». Звертаємо увагу на основні нововведення:

1. Законом врегулювано питання особливостей ліцензування, що здійснюється відповідно до спеціальних законів.

Законом передбачено норму, згідно з якою виключно законами визначаються підстави для видачі ліцензії, залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмови у видачі ліцензії, переоформлення ліцензії, розширення та звуження провадження виду господарської діяльності ліцензіатом, зупинення, відновлення дії ліцензії повністю або частково, анулювання ліцензії повністю або частково і строки прийняття та набрання чинності рішеннями органів ліцензування.

Відтепер, зазначені вище процедури ліцензування, що здійснюються відповідно до спеціальних законів, мають бути визначені виключно на рівні законів, а не на рівні підзаконних нормативно-правових актів.

Законом запроваджено зупинення дії ліцензії в повному обсязі або частково, а також порядок відновлення дії ліцензії, що була зупинена органом ліцензування.

Зупинення дії ліцензії є більш ефективним заходом впливу, ніж анулювання ліцензії, оскільки його дія спрямована на недопущення вчинення ліцензіатом подальших порушень, та позбавляє ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності лише протягом певного строку.
Підстави, порядок зупинення та відновлення дії ліцензії визначені статтею 16 Закону № 222.
Одночасно законом передбачено можливість оскарження ліцензіатом рішення органу ліцензування щодо зупинення дії ліцензії.

2. Законом удосконалено процедуру оскарження дій органів ліцензування до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, що діє при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування (ДРС).

Склад Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування формується за пропозиціями громадських організацій, суб’єктів господарювання та їх об’єднань, посадових осіб органів ліцензування та наукових установ і затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування. Законом встановлено, що представники громадських організацій, суб’єктів господарювання, їх об’єднань та науковців та органів ліцензування становлять 50 відсотків складу Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Скарга залишається без розгляду з таких підстав:

• порушені у скарзі питання виходять за межі повноважень Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування;
• скарга подана після набрання чинності рішенням органу ліцензування, яке оскаржується (крім скарги щодо рішення органу ліцензування про відмову у видачі ліцензії, яку можна подати протягом місяця з дня прийняття такого рішення);
• скарга на дії органу ліцензування щодо порушення ним законодавства у сфері ліцензування розглядається в суді.

Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування розглядає скаргу по суті або відкладає її розгляд на наступне засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування у разі неподання органом ліцензування запитуваних документів у встановлений строк або з інших підстав з обґрунтуванням причин перенесення такого розгляду.
Відкладення розгляду скарги допускається не більше двох засідань.
Закон передбачає положення, згідно з яким у разі прийняття рішення про задоволення скарги та внесення відомостей про прийняте розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування за результатом розгляду такої скарги до Реєстру розгляду скарг здобувачів ліцензій, ліцензіатів на дії органів ліцензування щодо порушення законодавства у сфері ліцензування, така ліцензія залишається чинною, а суб’єкт господарювання залишається ліцензіатом відповідно до цього Закону.
Орган ліцензування зобов’язаний виконати розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування про розгляд скарги у строк, встановлений у цьому розпорядженні та зобов’язаний в установлений у розпорядженні строк з дати отримання такого розпорядження подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування інформацію про виконання вимог такого розпорядження разом із підтвердними документами.

3. Законом врегулювано питання щодо повторного подання заяви про отримання ліцензії.

При повторному поданні до органу ліцензування здобувачем ліцензії заяви про отримання ліцензії до такої заяви додаються лише ті підтверджувальні документи, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви без розгляду, за умови, що попередньо подані документи, що знаходяться в ліцензійній справі, на момент повторної подачі заяви зберегли свою актуальність.

4. Виключено підстави для анулювання ліцензії у випадку несплати ліцензіатом за видачу ліцензії (за несплату за видачу ліцензії передбачено зупинення дії ліцензії).

Орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів, забезпечує органам ліцензування доступ до інформації щодо внесення ліцензіатами плати, визначеної цим Законом, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

5. Законом внесені зміни до вимог, що включаються до ліцензійних умов, які передбачають:

• обов’язковість включення до ліцензійних умов положень щодо доступності місць провадження господарської діяльності для маломобільних груп населення;
• інформації про підтвердження відсутності здійснення контролю за діяльністю суб’єкта господарювання у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України»;
• ділової репутації (спеціальні вимоги, передбачені законом);
• порядку дій суб’єкта господарювання у разі повного або часткового зупинення дії ліцензії.

Звертаємо увагу органів ліцензування на необхідності внесення змін до чинних ліцензійних вимог!

6. Законом запроваджується ведення Реєстрів:

Ліцензійний реєстр – автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про суб’єктів господарювання, які в установленому законом порядку звернулися до органу ліцензування із заявою про отримання ліцензії, провадять діяльність на підставі ліцензії, дія ліцензії яких зупинена, ліцензія яких анульована. Веде реєстр орган ліцензування.

Органи ліцензування вносять до ліцензійних реєстрів:

1) рішення, прийняті органами ліцензування відповідно до цього Закону, крім рішень про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмову у видачі ліцензії, – наступного робочого дня після їх прийняття;

2) відомості про:

• місця провадження ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (у тому числі дата внесення відомостей про місця провадження виду господарської діяльності);
• оскарження ліцензіатом рішення органу ліцензування до суду;
• рішення суду із зазначенням результату розгляду оскаржуваного рішення органу ліцензування – наступного робочого дня після отримання органом ліцензування таких відомостей.

Порядок формування, ведення ліцензійного реєстру та перелік відомостей, що містяться в ліцензійному реєстрі, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
До формування ліцензійних реєстрів органи ліцензування оприлюднюють на своїх офіційних веб-сайтах прийняті ними рішення наступного робочого дня після їх прийняття.
Реєстр розгляду скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії (бездіяльність) органу ліцензування щодо порушення законодавства у сфері ліцензування (далі – Реєстр розгляду скарг) Його веде спеціально уповноважений орган з питань ліцензування.
Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування веде у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, Реєстр розгляду скарг.

Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування вносить до Реєстру розгляду скарг відомості про:

• дату і номер повідомлення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування про прийняття до розгляду Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування скарги із зазначенням інформації про зупинення рішення органу ліцензування, що оскаржується, – наступного робочого дня після направлення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування повідомлення про прийняття до розгляду Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування скарги;
• дату і номер розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування про розгляд скарги із зазначенням результату її розгляду – наступного робочого дня після прийняття спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про розгляд скарги.

До формування Реєстру розгляду скарг спеціально уповноважений орган з питань ліцензування оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті прийняті ним рішення наступного робочого дня після їх прийняття.

7. Законом внесено зміни до статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими скасовується адміністративна відповідальність за порушення вимог ліцензійних умов ліцензіатом та встановлюється адміністративна відповідальність до ліцензіатів за порушення ліцензіатом установленого строку повідомлення органу ліцензування про зміну відомостей, зазначених у заяві та документах, що подавалися до заяви про отримання ліцензії та за невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.

На виконання прикінцевих положень Закону здійснюються заходи щодо розробки проектів нормативно-правових актів, необхідність прийняття яких передбачена положеннями Закону, приведення актів Кабінету Міністрів та інших нормативно-правових актів у відповідність із Законом.