Зауваження до постанови КМУ “Про затвердження вимог до суб’єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги)”

ВСЕУКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

„СОЮЗ ЗАХИСТУ ПІДПРИЄМНИЦТВА”

02154, м. Київ-119, а/с 34, тел. 044-232-20-80; www.zahust.com; e-mail: office@zahust.com

___________________________________________________________________

16 січня 2018 р.  №  4/1                  

Голові Державної регуляторної служби України

К.М. Ляпіній

Щодо проекту постанови КМУ “Про затвердження вимог до суб’єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги)”

 Шановна Ксеніє Михайлівно!

Всеукраїнська громадська організація «Союз захисту підприємництва» звертається до Вас з питання, яке серйозно збентежило підприємницьку спільноту. 11 січня поточного року на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у рубриці “Документи” з’явився проект постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження вимог до суб’єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги)”(далі – Постанова).

Постановою пропонується зобов’язати всі суб’єкти господарювання – платники єдиного податку встановити платіжні термінали. Зазначений проект повинен бути надісланий на погодження до Державної регуляторної служби відповідно до вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”. Нашою організацією вивчено проект Постанови і ми просимо Вас не погоджувати зазначений документ, як такий, що суперечить принципам доцільності, адекватності, ефективності, збалансованості і не враховує громадської думки.

На сьогодні існує можливість провести оплату за придбаний товар чи послуги підприємцю шляхом безготівкового переказу з карткового рахунку споживача  на безготівковий рахунок підприємця. Зазначену послугу надають усі банківські установи. Відтак, ми не вбачає нагальної доцільності у прийнятті зазначеної Постанови.

Проект Постанови зобов’язує усі суб’єкти господарювання, які здійснюють продаж товарів (надання послуг), включаючи товари (послуги), реалізація яких здійснюється дистанційним способом забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані ними товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів за допомогою платіжних пристроїв та/або сервісів – тобто обов’язкове запровадження еквайрінгу100% суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території України.

На даний момент в світі існує більше 18 мільйонів закладів торгівлі та обслуговування, де є можливість оплатити покупки за допомогою платіжних карт. Проте, нам не відомо жодної країни в світі де б держава зобов’язала 100% суб’єктів господарювання запровадити еквайрінг.

Звертаємо Вашу увагу на те що вищезазначений проект постанови є регуляторним актом та стосується 100% суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території України.

Нашій організації невідомо жодного прикладу країн світу де всі суб’єкти господарювання без виключення мають платіжні термінали.

Враховуючи покриття інтернет мережею впевнено констатуємо, що наразі немає технічної можливості тотального запровадження пост-терміналів в Україні, особливо об’єктів пересувної торгівлі. Темпи розвитку мереж також підтверджують той факт, що 100% стабільного покриття інтернет мережею всієї без виключення території України до 2020 року не передбачається.

Зазначений проект не враховує громадської думки підприємницької спільноти, щодо незахищеності обігових коштів на банківських рахунках у зв’язку недолугим законодавством і масовим банкрутством фінансових установ. Станом на 01 січня 2018 року, за незалежною оцінкою експертів, на рахунках збанкрутілих банківських установ заблоковано понад 40 мільярдів гривень підприємств України. Остання черга відшкодування визначена законодавством України фактично позбавляє надії на повернення цих кошів підпрємцям. Нашою організацією неодноразово піднімалось зазначене питання перед Урядом і Верховною Радою України, але воно все ще не вирішено. Допоки підприємці не захищені державою від втрати обігових коштів на рахунках банківських установ, нагляд за яким провадить держава, наполягання влади щодо збільшення операції з банківським рахунками є неприйнятними і такими, що умисно збільшують ймовірність втрат бізнесу, а відтак порушують права підприємців.

ВГО «Союз захисту підприємництва» детально розглянула  Аналіз регуляторного впливу проекту і стверджуємо, що зазначений документ складено з чисельними помилками і порушеннями і не відповідає статті 8 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

В АРВ не визначено та не проаналізовано проблему, яку пропонується розв’язати шляхом державного регулювання господарських відносин. Збільшення кількості платіжних карток не є підтвердження того, що збільшується кількість споживачів, які надають перевагу здійснення розрахунків  в безготівковий спосіб з використання електронних платіжних карток. Банківські установи усіляко нав’язують платіжні картки споживачам і бізнесу через зарплатні проекти, тощо. Натомість кількість шахрайських схем з використанням платіжних карток постійно зростає, а готівкова гривня залишається головним платіжним інструментом в Україні. В АРВ не наведено статистичної оцінки бажань споживачів щодо видів розрахунків за придбані товари та послуги.

Споживач на сьогодні має вільне право на розрахунок за допомогою електронного платіжного засобу шляхом переказу на розрахунковий рахунок підприємця.

Твердження автора АРВ щодо неможливості врегулювання проблемних питань за допомогою ринкових механізмів є невірним. Оскільки боротьба за клієнта спонукає у ринковий спосіб підприємців надавати споживачу додатковий сервіси шляхом збільшення можливих видів розрахунків.

В АРВ допущено серйозні помилки щодо визначення очікуваних результатів від прийняття запропонованого регуляторного акту. Не проведено аналізу спроможності банківських установ забезпечити пост-терміналами всі суб’єкти господарювання України та впровадити адміністрування процесу розрахунків. З власного досвіду стверджуємо, що станом на сьогодні банки відмовляються адмініструвати пост-термінали з обігом грошових коштів менше10000 гривень на місяць. Відтак незрозуміла ймовірність адміністрування розрахунків споживачів з підприємцем через пост-термінал з меншим обігом.

У нашої організації викликає сумнів визначена в АРВ кількість суб’єктів господарювання, які підпадають під запропоноване регулювання. Звертаємо на це, шанована Ксеніє Михайлівно, Вашу увагу і залишаємо за собою право проведення додаткового дослідження цієї цифри, про що повідомимо Вас додатково.

Щодо витрат суб’єктів господарювання визначених в АРВ то вони зазначені не у повному обсязі. Розробником не враховано головних витрат бізнесу, що понесуть підприємці після запровадження запропонованих нововведень. Банківські установи на сьогодні стягують кошти за так званий торгівельний еквайрінг у розмірі 2%від обігу. Автор АРВ не провів відповідне дослідження зазначених витрат. Натомість, в Україні провадить свою діяльність більше1,5 мільйона тільки підприємців-спрощенців з обігом понад 300 мільярдів гривень на рік. За нашою оцінкою лише кожний 10-й підприємець-спрощенець має пост-термінал. Якщо припустити, що кількість операцій через пост-термінал після запровадження нововведень становитиме 30% від загального обсягу, то витрати підприємців-спрощенців тільки на торгівельний еквайрінг становитимуть більше 1,6 мільярда гривень, що суттєво перевищує прогнозні показники витрат в перший рік впровадження регулювання зазначені в АРВ.

Крім того, в АРВ попри визначену наявність проблеми реалізації права споживача на вільне використання електронних платіжних засобів,не зазначено наявність проблеми реалізації права суб’єкта господарювання на вільне обрання форм (видів) розрахунків установлених законодавством України.

Зазначаємо на необхідність збалансованої державної регуляторної політики щодо врегулювання цих питань.

Автор зазначаючи невиконання в повному обсязі постанови КМУ від 29.06.2010 № 878 “Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів ”, відповідно до якої з 01.01.2012 суб’єкти господарювання сфери торгівлі, ресторанного господарства та послуг, які застосовують реєстратори розрахункових операцій, повинні були перейти на обов’язкове приймання спеціальних платіжних засобів при розрахунках за продані товари (надані послуги), не проаналізував причин її невиконання суб’єктами господарювання на яких вона розповсюджувалась.

Звертаємо увагу на необґрунтованість (недоведеність) ствердження щодо актуальності  питання переведення всіх суб’єктів господарювання на обов’язкове приймання електронних  платіжних засобів та неможливість відстеження результативності дії подібного регулювання через відсутність аналогічного в інших країнах світу.

Водночас, є незрозумілою методика обрахунку, за якою автор приходить висновку, що «суб’єкти господарювання все ще повільно встановлюють платіжні термінали, інші засоби приймання електронних платіжних засобів», адже перед цим зазначає, що «Обсяги безготівкових операцій із використанням … карток зросли на 48,5 % і склали 571,3 млрд. грн. У І півріччі 2017 року обсяги безготівкових операцій збільшилися на 40 % у порівнянні з І півріччям 2016 року».

За даними НБУ кількість підприємств торгівлі та сфери послуг, у яких установлено торговельні платіжні термінали, протягом 2016 року зросла на 11,1 % і становила 145,9 тис. шт. У І півріччі 2017 року кількість таких підприємств збільшилася на 0,9 %(на 1261 одиницю) у порівнянні з аналогічним періодом 2016 року і становила понад 147 тис. одиниць. Мережа платіжних терміналів на протязі першого півріччя 2017 року також виросла майже на 6,5% і станом на 01.07.2017 нараховувала понад 234 тис. терміналів (станом на 01.01.2017 – 219 200 терміналів). Отже вважаємо необґрунтованим висновок щодо «повільності» встановлення терміналів.

Враховуючи зазначене вище, вважаємо, що проект постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження вимог до суб’єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги)” не відповідає принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, спрямований на вдосконалення  правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних
відносин між органами державної влади та суб’єктами господарювання.

Просимо Вас вжити всіх можливих заходів для недопущення прийняття економічно-недоцільного та неефективного  регуляторного  акту, яким пропонується суттєво збільшити витрати малого та середнього бізнесу під час ведення господарської діяльності і який наражає підприємців України на серйозні фінансові ризики.

З повагою

Сергій Доротич