Звіт про результати вивчення громадської думки стосовно розвитку галузей в Україні

1. Найменування органу виконавчої влади, який вивчав громадську думку.

Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.

2. Тема та питання, з яких проводилось вивчення громадської думки.

Проблемні питання розвитку галузей в Україні.

3. Методи, що застосовувалися для вивчення громадської думки.

Вивчення громадської думки здійснювалось шляхом проведення моніторингу коментарів, відгуків, інтерв’ю, інших матеріалів у друкованих та електронних засобах масової інформації, а також шляхом аналізу нормативно-правових актів та практики їх застосування.

4. Узагальнення громадської думки щодо запропонованого вирішення питань, що потребували вивчення громадської думки та її врахування під час прийняття органом виконавчої влади остаточного рішення.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» та пункту 4 Орієнтовного плану проведення консультацій з громадськістю Держпідприємництвом України на 2014 рік, затвердженого наказом Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 24.12.2013 № 157, департаментом розвитку підприємництва проведено вивчення громадської думки стосовно проблемних питань розвитку галузей економіки України.

Під час вивчення громадської думки були виявлені наступні проблемні питання.

Агропромисловий комплекс:

– обмежені можливості залучення інвестицій та кредитів у галузь сільського господарства;

– ревізія податкових стимулів для сільськогосподарських товаровиробників;

– забезпечення дієвої системи реєстрації прав оренди земель сільськогосподарського призначення;

– надмірне регулювання господарської діяльності, що створює передумови для корупції;

– затримка із прийняттям законопроектів, спрямованих на дерегуляцію господарської діяльності у сфері сільського господарства;

– суттєве зростання цін на матеріально-технічні ресурси у сільському господарстві (мінеральні добрива, засоби захисту рослин, пальне тощо).

Транспортна галузь:

– не врегульоване питання компенсації в повному об’ємі втрат доходів перевізників від перевезення пільгового контингенту;

– не врегульовано питання придбання перевізниками у вітчизняних заводів-виробників нових автобусів із застосуванням пільгового механізму кредитування за рахунок державного бюджету.

Легка промисловість:

– тінізація внутрішнього ринку та насичення його імпортними товарами, завезеними із заниженням митної вартості та контрабандою, а також дешевими товарами;

– брак кваліфікованої робочої сили;

– високий рівень зношеності основних засобів виробництва, необхідність його модернізації та технічного покращення;

– завезення технологічного устаткування, яке в Україні не виробляється, та запасних частин до нього для випуску конкурентоспроможної продукції підприємствами галузі;

– проблема міжгалузевого обміну;

– проблема захисту українського виробника;

– скорочення сировинної бази, залежність текстильної та шкіряної промисловості від імпортної сировини;

– високе навантаження на фонд оплати праці.

Інформаційні технології (IT-галузь):

– невідповідність якості освіти та кваліфікації фахівців потребам ринку;

– високий рівень поширення нелегального програмного забезпечення;

– значне податкове навантаження на підприємства сфери інформаційних технологій.

Газодобувна промисловість:

–  утилізація використаної води при видобутку нетрадиційного газу;

– контроль за видобутком нетрадиційного газу.

За результатами вивчення громадської думки стосовно проблемних питань розвитку галузей в Україні для їх вирішення необхідно:

– продовжити роботу в напрямку дерегуляції господарської діяльності та усунення адміністративних бар’єрів;

– забезпечити подальшу реалізацію державної політики, спрямованої на створення сприятливих правових та організаційно-економічних умов для започаткування бізнесу, його ведення та розвитку;

– забезпечити дієву фінансово-кредитну підтримку з метою реалізації інвестиційних проектів та розвитку системи кредитування;

– сприяти розвитку створення інноваційної інфраструктури з метою впровадження новітньої техніки та технологій у виробництво;

– стимулювати розвиток партнерства великого бізнесу з підприємствами малого та середнього бізнесу, що забезпечить більшу життєздатність малих і середніх підприємств, в тому числі шляхом створення кластерних об’єднань.