Роз’яснення ДРС щодо окремих питань ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів
Верховною Радою України прийнято Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VІІІ (далі – Закон), який набуває чинності 28 червня 2015 року.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 7 Закону професійна діяльність на ринку цінних паперів підлягає ліцензуванню з урахуванням особливостей, визначених Законом України«Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».
Статтею 4 Закону України від 30.10.1996 № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі – Закон про державне регулювання ринку цінних паперів) визначено, що ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі – Комісія) відповідно до законів України, що регулюють ринок цінних паперів, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з цими законами.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України від 23.02.2006 № 3480-ІV «Про цінні папери та фондовий ринок» (далі – Закон про цінні папери та фондовий ринок) ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку за її окремими видами, у тому числі вимоги до розміру статутного і власного капіталу, порядку його визначення, ліквідності, кваліфікаційні вимоги до фахівців професійного учасника фондового ринку, необхідні умови договорів, які укладаються під час провадження професійної діяльності на фондовому ринку, вимоги до приміщення, технічного та програмного забезпечення, вимоги щодо джерел походження коштів, за рахунок яких формується статутний капітал професійного учасника фондового ринку, інші вимоги та показники, що обмежують ризики професійної діяльності на фондовому ринку, встановлюються цим Законом, іншими законами України, що регулюють провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, та нормативно-правовими актами Комісії.
Таким чином, ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку встановлюються Законом про цінні папери та фондовий ринок, іншими законами України, що регулюють провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, та нормативно-правовими актами Комісії за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Статтею 27-1 Закону про цінні папери та фондовий ринок визначено перелік документів, які юридична особа, яка має намір провадити професійну діяльність на фондовому ринку, для отримання ліцензії на провадження відповідного виду такої діяльності подає Комісії в установленому нею порядку. Крім того, цією статтею визначено, що, Комісія в установленому нею порядку видає ліцензію на провадження певного виду професійної діяльності на фондовому ринку чи відмовляє в її видачі. Статтею 27-2 визначені підстави для відмови у видачі ліцензії на провадження певного виду професійної діяльності на фондовому ринку
З огляду на викладене, при видачі ліцензії на провадження певного виду професійної діяльності на фондовому ринку Комісія керується нормами статей 27-1 та 27-2 Закону про цінні папери та фондовий ринок, якими визначено перелік документів, необхідних для отримання ліцензії, строк, протягом якого Комісія видає ліцензію, підстави для відмови у видачі ліцензії, а також нормативно-правовими актами Комісії, якими визначено порядок подання документів для отримання ліцензії, порядок видачі та відмови у видачі ліцензії.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 8 Закону про державне регулювання ринку цінних паперів Комісія має право встановлювати за погодженням з Кабінетом Міністрів України, зокрема, розмір плати за видачу ліцензій на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, яка зараховується до Державного бюджету України.
Таким чином, при встановленні розміру плати за видачу ліцензії та порядку її зарахування необхідно керуватись пунктом 3 частини першої статті 8 Закону про державне регулювання ринку цінних паперів.
Законом не передбачено право органу ліцензування щодо зупинення дії ліцензії.
Разом з тим, пунктом 5 статті 8 Закону про державне регулювання ринку цінних паперів визначено право Комісії, у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Комісії, зупиняти на термін до одного року дію ліцензії.
Ураховуючи наведене, Комісія має право зупиняти дію ліцензії та визначати підстави і порядок такого зупинення.
Статтею 16 Закону визначено перелік підстав для прийняття рішення органом ліцензування про анулювання ліцензії.
Водночас, згідно з частиною третьою статті 16 Закону про цінні папери та фондовий ринок порядок анулювання ліцензії на провадження певного виду професійної діяльності на фондовому ринку встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
З огляду на викладене, при анулюванні ліцензії Комісія керується переліком підстав, визначеним статтею 16 Закону та Законом про державне регулювання ринку цінних паперів (зокрема, п. 5 ч. 1 ст. 8, ст. 11 ), при цьому має право власними нормативно-правовими актами встановити порядок анулювання ліцензії.
Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку при здійснені державного нагляду та контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов у сфері господарської діяльності слід повністю керуватись вимогами Закону (після набрання чинності) та Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки Законом про державне регулювання ринку цінних паперів не передбачено процедури здійснення державного нагляду та контролю Комісією.
Частиною десятою статті 19 Закону визначено, що позапланова перевірка додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов з підстав, передбачених пунктами 2, 4 та 5 частини дев’ятої цієї статті, здійснюється лише за наявності погодження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, яке надається на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування за зверненням органу ліцензування.
При цьому, пунктом 3 частини першої статті 3 Закону зокрема встановлено, що повноваження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування та порядок набрання чинності рішеннями органу ліцензування поширюються на сферу ліцензування всіх видів господарської діяльності, визначаються виключно цим Законом і не можуть бути обмежені іншими законами.
Ураховуючи зазначене, перевірки з підстав, визначених пунктами 2, 4 та 5 частини дев’ятої статті 19 Закону, здійснюються Комісією лише за наявності погодження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, яке надається на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування за зверненням органу ліцензування.
