ПОЗИЦІЯ Державної регуляторної служби України щодо права делегування повноважень дозвільного органу з питань видачі (відмови у видачі) документів дозвільного характеру своїм структурним підрозділам, що мають статус юридичної особи (місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування)
Повноваження є елементом компетенції і пов’язані з предметами відання, оскільки визначають міру можливої та необхідної поведінки суб’єктів (дозвільних органів) компетенції в тих чи інших сферах, віднесених до їх відання.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 4 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру.
Умови делегування не можуть носити довільний характер, а мають визначатися на законодавчому рівні.
Розглянемо зазначену ситуацію на прикладі дозволів на проведення робіт на пам’ятках місцевого значення (крім пам’яток археології), їх територіях та в зонах охорони, реєстрації дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок та дозволів на розміщення зовнішньої реклами (пункти 57 та 63 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України “Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності”).
Статтею 6 Закону України “Про охорону культурної спадщини” визначені повноваження органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, зокрема, відповідно до їхньої компетенції передбачається надання дозволів на проведення робіт на пам’ятках місцевого значення (крім пам’яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об’єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок (пункт 13 частини першої).
А відповідно до статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів – на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина перша).
Враховуючи норми зазначених вище Законів, дозвільним органом надання відповідних документів дозвільного характеру визначено органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
При цьому, делегування повноважень дозвільного органу Законом України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” та спеціальними законами у відповідних сферах не передбачено.
Підсумовуючи викладене: у разі видачі (відмови у видачі) документів дозвільного характеру з питань охорони культурної спадщини Департаментом (Управлінням) охорони культурної спадщини відповідної обласної державної адміністрації, а з питань зовнішньої реклами – Департаментом (Управлінням) відповідної сільської, селищної, міської ради, які мають статус юридичної особи, є порушенням вимог абзацу третього частини першої статті 4 Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності».