Роз’яснення щодо декларації відповідності матеріально-технічної бази

Щодо питань дозвільної системи

у сфері господарської діяльності

Узагальнивши практику реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства Міністерством економічного розвитку і торгівлі України повідомляється.

Законом, що визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів є Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі – Закон).

Відповідно до деяких визначень, наданих Законом:

документ дозвільного характеру – це дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов’язаний видати суб’єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб’єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності;

дозвільний центр – це робочий орган відповідної міської ради міста обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (її виконавчого органу), районної та районної у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, в якому представники місцевих дозвільних органів та державний адміністратор діють за принципом організаційної єдності щодо видачі документів дозвільного характеру, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру.

Міські ради міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (їх виконавчі органи), районні та районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, територіальні (місцеві) органи центральних органів виконавчої влади, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону від свого імені проводити чи залучатися до проведення експертизи та обстеження об’єктів, на які видається документ дозвільного характеру, видавати документи дозвільного характеру у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) є місцевими дозвільними органами.

Частиною другою статті 4 Закону встановлено, що видача документів дозвільного характеру місцевими дозвільними органами здійснюється за принципом організаційної єдності в дозвільному центрі, роботу якого координує державний адміністратор, у порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, суб’єкт господарювання може набути право вчиняти певні дії щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності шляхом подання до відповідного державного органу (дозвільного органу) документу із зазначенням відомостей, на підставі яких суб’єкт господарювання підтверджує відповідність власної матеріально-технічної бази, необхідної для провадження обраної ним господарської діяльності, вимогам законодавства. У такий спосіб суб’єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання документа дозвільного характеру.

Документом, яким суб’єкт господарювання повідомляє державного адміністратора або представника відповідного дозвільного органу про відповідність своєї матеріально-технічної бази вимогам законодавства є декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства (далі – декларація) (абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону).

Отже основною метою як документа дозвільного характеру, так і декларації є надання права суб’єкту господарювання вчиняти певні дії щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності

При застосуванні декларативного принципу зникає необхідність оформлення дозволів, тобто підготовки необхідного пакету документів, проведення експертиз (за необхідності), подання заяви, ймовірність відмови у видачі документа дозвільного характеру тощо, а подання декларації значено спрощує входження у бізнес.

Таким чином, декларація щодо провадження господарської діяльності або її видів, на які місцевими дозвільними органами відповідно до законів України видаються документи дозвільного характеру, має прийматись за принципом організаційної єдності в дозвільному центрі.

Крім того, Мінекономрозвитку стало відомо про поширення практики скасування реєстрації декларації дозвільними органами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 № 685 затверджено Порядок повідомлення державного адміністратора або дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства.

На сьогодні жодним законом або іншим нормативно-правовим актом не передбачено скасування реєстрації декларації.

Отже у дозвільних органів відсутні правові підстави для таких дій.

Враховуючи спільні пропозиції, що надходять від дозвільних органів, державних адміністраторів та суб’єктів господарської діяльності, Мінекономрозвитку ведеться робота з унормування порушених питань з метою подальшої модернізації моделі дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Директор департаменту регуляторної

політики та розвитку підприємництва                                    Г.М. Яцишина