ДРС підтримала ініціативи бізнесу щодо удосконалення системи комерційного обліку газу шляхом внесення змін до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 “Про затвердження Кодексу газорозподільних систем”

Державною регуляторною службою України підтримано ініціативи бізнесу щодо удосконалення системи комерційного обліку газу шляхом внесення змін до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 “Про затвердження Кодексу газорозподільних систем”

Державною регуляторною службою України підтримано ініціативи бізнесу щодо удосконалення системи комерційного обліку газу шляхом внесення змін до постанови НКРЕКП від 30.09.2015   №2494 “Про затвердження Кодексу газорозподільних систем” в частині надання чіткого визначення поняття «комерційного вузла обліку природного газу» з метою звільнення від обов’язку облаштування лічильників газу засобами дистанційної передачі даних, тих суб’єктів малого бізнесу, які не використовують газ у своїй діяльності з комерційною метою, а лише для обігріву приміщення.

З огляду на те, що дія Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – Закон № 1160) не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов’язаної з прийняттям актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (абзац п’ятнадцятий частини другої статті 3 Закону № 1160), ДРС з метою усунення регуляторних бар’єрів для бізнесу, а також покращення інвестиційного клімату України, звернулась до НКРЕКП з проханням переглянути положення постанови НКРЕКП № 2494, а також розглянути можливість внесення змін до пункту 4 цієї постанови з урахуванням запропонованих ініціатив суб’єктів господарювання.

Вважаємо, що зазначені ініціативи відповідають принципами державної регуляторної політики, що закріплені у статті 4 Закону № 1160, зокрема адекватності (відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив), ефективності (забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб’єктів господарювання, громадян та держави) та збалансованості (забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави).