Другий рік поспіль спостерігається тенденція до поліпшення рівня відповідності проектів регуляторних актів вимогам державної регуляторної політики
Продовжуємо знайомити наших читачів з деякими висновками про реалізацію державної регуляторної політики у І півріччі 2018 року
Вже другий рік поспіль спостерігається тенденція до поліпшення загального рівня відповідності проектів регуляторних актів вимогам та принципам державної регуляторної політики. Зокрема, питома вага проектів регуляторних актів, щодо яких уповноваженим органом приймалось рішення про відмову в погодженні знизилась з 32 % у 2017 році до 26% у І півріччі 2018 року.
При цьому, якщо минулого року попри загальнодержавне поліпшення рівня відповідності проектів регуляторних актів вимогам та принципам державної політики на рівні центральних органів виконавчої влади спостерігалась зворотня тенденція (у 2017 році кількість проектів регуляторних актів, щодо яких ДРС приймалось рішення про відмову в погодженні зросла на 5% у порівнянні з 2016 роком), то у 2018 підвищення рівня відповідності проектів регуляторних актів вимогам та принципам державної регуляторної політики простежується як на регіональному рівні так і на центральному рівні.
На рівні центральних органів виконавчої влади майже вдвічі скоротилась кількість регуляторних органів жоден з проектів регуляторних актів яких, розроблених та поданих на погодження до ДРС не відповідав принципам державної регуляторної політики.
Так, якщо у 2017 році відповідне порушення було виявлено у регуляторній діяльності 7-ми регуляторних органів центрального рівня (Держлісагентства, Держгеонадра, Держекоінспекції, Укртрансбезпеки, ФССУ, Держлікслужби та ДКАУ), то у І півріччі 2018 року – у регуляторній діяльності лише 4-х регуляторних органів (Держгеонадра, Держекоінспекції, Укртрансбезпеки та Держатомрегулювання).
В той же час, всі подані на погодження проекти регуляторних актів, розроблені Держгеокадастром, Державіаслужбою, МКУ, Держлікслужбою, Держенергоефективності, ПФУ, АМК, ФДМУ, Нацкомфінпослуг, СБУ та Держаудитслужбою відповідали принципам державної регуляторної політики.
На регіональному рівні всі подані на погодження проекти регуляторних актів місцевих органів виконавчої влади відповідали принципам державної регуляторної політики 6-ти регіонах (Вінницькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Хенрсонській областях та м.Києві ).
З метою недопущення запровадження регулювань, прийняття яких могло погіршити умови провадження господарської діяльності, негативно вплинути на бізнес-середовище, обмежити права вітчизняних виробників та створити передумови для зловживань в окремих сферах господарської діяльності ДРС було відмовлено в погодженні низки проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами центрального рівня.
Серед них, зокрема:
-
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про поштовий зв’язок»
Головний розробник – Мінінфраструктури.
За твердженням розробника проект Закону розроблено з метою сприяння розвитку ринку поштових послуг, проте обраний спосіб державного регулювання під час практичного застосування може суперечити інтересам операторів поштового зв’язку, а саме в частині:
- скорочення переліку універсальних послуг поштового зв’язку;
- можливості існування лише одного призначеного оператора в державі;
- створення монополії на всі послуги поштового зв’язку;
- посилення адміністративного тиску на операторів тощо.
Крім того, законопроект не відповідає вимогам Директиви № 97/67/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15.12.1997 року про спільні правила розвитку внутрішнього ринку поштових послуг Співтовариства та вдосконалення якості послуг.
Проект викликав бурхливу негативну реакцію бізнес-спільноти. При цьому розробником не проведено будь-якого аналізу наслідків прийняття законопроекту для господарської діяльності операторів поштового зв’язку в Україні, в тому числі розрахунків витрат та збитків суб’єктів господарювання від його запровадження.
-
Проект наказу Міністерства агарної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку одержання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів»
Головний розробник – Мінагрополітики.
Проект наказу двічі був предметом розгляду ДРС та щодо нього двічі було прийнято рішення про відмову в погодженні регуляторного акта через його невідповідність вимогам чинного законодавства та створення додаткових перешкод для ведення бізнесу в Україні.
Так, проектом наказу передбачалося закріпити процедуру витребування у власників земельних ділянок та змелекористувачів документів під час здійснення заходів державного нагляду (контролю). Проте, проектом не встановлюється вичерпний перелік документів, які державні інспектори мають право витребувати у суб’єктів господарювання, підстав для їх витребування та чітких строків їх розгляду.
Зазначена процедура є непрозорою, що може призвести до неоднакового застосування на практиці одних і тих же правових норм, суб’єктивного підходу до того чи іншого суб’єкта, який має надавати інформацію, навмисного затягування розгляду документів, інших зловживань під час здійснення посадовими особами заходів державного контролю та, як наслідок, створити передумови до виникнення корупційних ризиків.
Проте в АРВ до проекту наказу відсутнє обґрунтування щодо необхідності прийняття регулювання та не проаналізовано його наслідки для суб’єктів господарювання.
-
Проект наказу Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України»
Головний розробник – Держекоінспекція.
За позицією розробника проект наказу розроблено з метою забезпечення екологічної безпеки в територіальних та внутрішніх морських водах України, проте проект викликав значний резонанс у бізнесових колах.
Під час експертизи було встановлено, що проект наказу фактично дублює наказ Мінприроди 1995 року, який був скасований у 2017 році як такий, що втратило актуальність та встановлює регуляторні бар’єри, а саме:
- не містить чіткого механізму організації діяльності державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища;
- надає можливість державним інспекторам на основі візуальних спостережень встановлювати факти скиду забруднюючих речовин;
- встановлює різні строки обчислення розміру відшкодування збитків для українських та іноземних судновласників тощо.
Проект наказу є непрозорим та створює можливість для суб’єктивного підходу при обчисленні розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден морських вод України.
Загалом, за результатами аналізу ДРС встановлено, що проектами регуляторних актів, до яких розробниками готувався М-тест, передбачалося запровадження 14,7 млрд. грн. додаткових витрат для суб’єктів малого підприємництва.
Разом з тим, ДРС було зупинено впровадження понад 7 млрд. грн. додаткових витрат для суб’єктів малого підприємництва шляхом прийняття рішень про відмову у погодженні відповідних проектів регуляторних актів.
