Ксенія Ляпіна про реанімацію українського бізнесу. Інтерв’ю Голови ДРС для opinionua.com

Ксеніє Михайлівно, ось уже не один рік поспіль ви обстоюєте інтереси бізнесу, покроково впроваджуючи механізми, які дають змогу підприємцям дихати вільніше. Чим прикметний у цьому плані рік, що добігає кінця?

Моя співпраця з бізнесом – це безперервний конструктивний процес, завдяки якому ми разом знаходимо найгостріші точки й намагаємося їх усувати. У цьому році працювали над суттєвою і серйозною реформою у сфері державного нагляду / контролю. Як на мене, це найбільш успішний реформаторський захід у сфері відносин між бізнесом і державою. Йдеться про нові підходи під час контролю, орієнтовані, передусім, на попередження ризиків, внаслідок чого ми отримаємо системне зменшення тиску на бізнес.

Водночас ми, як і раніше, розглядаємо сотні проектів, починаючи від регуляторних актів Кабміну, міністерств, служб і закінчуючи актами місцевого самоврядування. При цьому тісно співпрацюємо з місцевим самоврядуванням, бо бізнес працює не тільки в Києві, а й у інших містах нашої країни. І він повинен знати, як працювати ефективно у межах законодавчого поля та відчувати зміни на місцях.

Нещодавно ви брали участь в Інспекційному форумі «Перевірок.NET». Як оцінюєте його результати?

Головне те, що після форуму, де йшлося, передусім, про ризик-орієнтовані підходи і сучасну методологію перевірок, інтенсифікував свою роботу уряд. 31 жовтня Кабінет Міністрів України затвердив критерії оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності у 10 сферах: освітня діяльність, що підлягає ліцензуванню, електронні довірчі послуги, криптографічний захист і технічний запис інформації, ядерна та радіаційна небезпека, містобудівна діяльність, будівництво об’єктів середнього та високого класу наслідків, промисловий вилов водних біоресурсів, оцінка відповідності вимогам технічних регламентів, використання об’єктів права інтелектуальної власності, вивчення та використання надр. А вже 2 листопада на урядовому комітеті ми розглядали доручення першого віце-прем’єра Степана Кубіва щодо графіка затвердження цих критеріїв по конкретних напрямках діяльності. Все має бути завершено до 13 грудня цього року.

Для бізнесу ж найцікавіше питання – це уніфіковані акти перевірок. По суті, це своєрідний чек-лист, перелік питань, за якими проводиться перевірка. І тут дуже важливо, щоб вони були сфокусовані й однаково зрозумілі як контролеру, так і бізнесмену, до якого цей контролер прийде. Ці уніфіковані акти мають бути затверджені ще до кінця цього року. Це план роботи на найближчий час, і саме форум підштовхнув інтенсивність роботи в цьому напрямку.

Якими мають бути ці ризик-орієнтовані критерії ?

А вони у кожній сфері контролю свої. Немає поняття одного критерію. Вони сфокусовані на ті ризики, яким треба запобігати у кожній сфері окремо. В екології це свої ризики, у пожежній сфері – свої. У техногенній безпеці – свої. Наприклад, у галузі якості освіти вони матимуть зовсім інший характер, аніж у галузі фінансових послуг. Тобто немає уніфікованого розуміння якихось однакових критеріїв ризику. Є методологія, як їх визначати. Її розроблено ДРС та затверджено урядом ще у травні цього року. Саме про неї йшлося під час форуму. І вже відповідно до цієї методології кожна сфера визначає свої ризики й ставить перед собою завдання, які з них хоче зменшити чи уникнути. А вже виходячи з цього, формуються критерії ризику щодо вимог до бізнесу, що дає змогу визначити, які бізнеси більш ризикові у цій сфері, а які менше.

Боротьбу з корупцією, попри велику кількість спеціалізованих органів, чия діяльність якраз і спрямована на цю боротьбу, в нашій країні складно вважати успішною. Чи може сьогодні бізнес пройти перевірку без хабарів?

Ми робимо свій внесок і вважаємо, що наша частина боротьби з корупцією – це якраз дерегуляція, зменшення адміністративних бар’єрів і зменшення втручання у ведення бізнесу. Чим менше держава втручатиметься у роботу бізнесу, тим менше у чиновників буде змоги вдаватися до якихось корупційних дій.

А щодо перевірок без хабарів, то, вважаю, вже зараз багато хто їх так і проходить. Саме тому, що врегульовані й групи ризику, і перелік питань, які контролюються. Саме тому, що є закон про нагляд / контроль, який містить ст. 10, яка захищає права суб’єкта господарювання у процесі перевірки. Є підстави, за якими суб’єкт може оскаржити перевірку. Тож є купа запобіжників проти неправомірних вимог корупційного характеру з боку контролерів. Не кажучи вже про те, що в кожному органі проводиться і певна внутрішня боротьба, завдяки чому час від часу ловлять інспекторів на хабарях. Систему намагаються очистити з усіх боків.

Проте якщо великий бізнес зазвичай оскаржує упереджене ставлення до себе, бо там є що втрачати і є кошти на якісних юристів, то з малим бізнесом ситуація інша. Якщо порівнювати затрати, то йому легше вступити в корупційні відносини, ніж добиватися справедливості. Так само відбувається й у житті звичайної людини. Скажімо, ви йдете в лікарню, то що швидше: дати гроші медсестричці на довідку чи пройти всі кола для того, щоб отримати цю довідку офіційно? За цією ж схемою діє й малий бізнес, тому тут корупція зашита дуже глибоко.

Дуже важливо, що перевіряти, тобто вимоги до бізнесу. От ми і боремося за те, щоб зробити ці вимоги більш раціональними. Якщо зовсім просто, то дерегуляція – це процес спрощення і зменшення вимог до бізнесу, завдяки чому стає менше і корупційних ризиків.

Експерти аналітичного центру EasyBusines, провівши дослідження Bureaucracy Index 18, стверджують, що представникам малого бізнесу доводиться виконувати 63 надлишкові бюрократичні процедури, які є необхідними на державному рівні. На це витрачається майже 500 людино-годин і понад тисячу євро на рік. Що робити з такою забюрократизованістю?

У цьому дослідженні цікава не цифра 63 процедури, а порівняння з іншими країнами. За кількістю процедур, які виконує малий бізнес, ми приблизно на тому самому рівні, що й інші. Наприклад, Чехія, прибалтійські країни. А от за кількістю годин, які витрачаються на їхнє виконання, то вдвічі більше. Тому кількість процедур у нас майже уніфікована з Євросоюзом. Час же, який витрачається на їхнє виконання, свідчить про те, що всі ці процедури досі недостатньо прозорі, містять зайві вимоги. А якщо більше часу, то значить, більше і коштів.

І що з цим робити?

Далі дерегулювати, нічого іншого тут не вигадаєш. До речі, не всі добре розуміють, що це таке. Побутує навіть думка, що якщо продовжувати цей процес, то у нас скоро вся їжа буде неякісною, бо ніхто і ніяк не контролюватиме її виробників. Та це абсолютний міф. Дерегуляція – не лише спрощення, але й передовсім упрозорення всіх вимог до бізнесу.

На думку глави Офісу ефективного регулювання (BRDO) Олексія Гончарука, ті 18 тис. інспекторів, які працюють нині у 33 інспекційних органах України, займаються просто фіксацією порушень. Ви погоджуєтесь із цим?

Раніше – до того, як ми стали затверджувати оці нові критерії ризику, – і справді це було. Метою інспекторів дійсно було не запобігти порушенню, а просто його зафіксувати. Я б порівняла цю ситуацію з медициною: її може бути спрямовано на визначення хвороби у пацієнта з подальшим її лікуванням, а може бути на профілактику. Тож нині ситуація змінюється: відтепер систему інспекції, яка поступово перетворюється на сервісну модель нагляду, має бути спрямовано саме на попередження і профілактику порушень. Це і є той ризик-орієнтований підхід, про який я вже казала.

Але ж не може все враз змінитися, як за помахом чарівної палички, тож зараз ми маємо перехідний період?

Ця сервісна модель нагляду частково вже працює. Чому частково? Працює в тих сферах, де вже встигли розробити свої критерії ризику і прийняти їх. Решта повинна впоратися до кінця року. Але це процес, який не має точно визначеної календарної дати. Скажімо, вже зараз добре працює система попередження ризиків у пожежній безпеці, тому що вони вже затвердили і критерії ризику, і уніфіковані акти. І правильно проводять позапланові перевірки. І саме вони вже зараз отримують перші позитивні наслідки: менше порушень, принаймні з боку бізнесу, менше пожеж, менше ризикових ситуацій тощо. Але різні сфери в різний час і по-різному впливають.

Я вже казала, що в Кабміні затвердили нові критерії ризику, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності й визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) для десяти сфер, для восьми було затверджено трохи раніше, загалом же їх у нас донедавна було 79, а останнім часом ця кількість збільшилася до 85. Скажімо, 7 листопада цього року набув чинності Закон України «Про електронні довірчі послуги», яким адміністрацію Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації уповноважено на здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг. А Державну службу морського й річкового транспорту – Морську адміністрацію – визначено органом ліцензування діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим і морським транспортом.

Тобто маємо нові критерії для 18 сфер діяльності, і найближчим часом очікуємо затвердження ще для 55 сфер. Їх уже навіть погоджено. Тож очікуємо, що найближчим часом матимемо нові критерії в 73 сферах діяльності. Залишиться 12 сфер, які з тих чи тих причин не можуть визначити свої критерії ризику.

А що це за сфери?  

Одна з них, наприклад, така сфера, як авіаційний контроль, і її врегульовано міжнародним законодавством. Тож попри те, що контролювальні органи там є, вони входять у закон про нагляд / контроль, у них і критерії ризику міжнародні, і їхні процедури контролю міжнародні, тому вони не мають і не будуть затверджувати ці нові критерії.

Крім того, це контроль у сфері культурної спадщини, у сфері фіскальної служби тощо.

Яка сфера діяльності першою визначила критерії ризику?

Пожежна безпека. Саме представники цієї сфери були найбільш готовими, причому відразу включилися в активну роботу, принесли нам документ, який навіть доопрацьовувати довго не довелось. І уніфікований акт вони найпершими зробили. Тож уже зараз найбільше готові до проведення таких ризик-орієнтованих превентивних правильних процедур.

Швидко спрацювала і Державна служба з питань геодезії, картографії – у двох сферах контролю: землеустрою та сфері топографо-геодезичної та картографічної діяльності. А також Міністерство економічного розвитку, торгівлі – у сфері туризму. До їхньої сфери відповідальності належить діяльність туроператорів. Саме в цих сферах першими розробили і зреалізували цю ризик-орієнтовану систему.

Який масив інформації охоплюватиме Інспекційний портал, який наразі у процесі створення? Що він даватиме бізнесу?

Це електронна система, яка до кінця цього року працюватиме у тестовому режимі. У ній повністю висвітлюється весь процес інспекції, який відбувається в Україні. Абсолютно весь. Насамперед, плани, бо в нас є планові перевірки. Комплексний план затверджується до 15 листопада, річні плани органів державного нагляду / контролю – до 1 грудня. Зараз уже всі проекти планів подано, відбувається їх коригування, в електронному вигляді укладено комплексний план – це коли одночасно проходять кілька перевірок. Є індивідуальні плани. Тобто все, що стосується плановості роботи інспекції, на цьому порталі вже є у сучасному вигляді. Так само туди вже вноситься інформація – було понад 40 тис. записів, але зараз, напевно, набагато більше – про проведені перевірки. Проте до 31 грудня включно цю інформацію інспекції вносять лише з власної ініціативи, а з 1 січня наступного року це стане обов’язковим. І цей портал, де буде сконцентровано повну інформацію про перевірки – і вже проведені, й ті, які тільки плануються, про наслідки цих перевірок, про терміни проведення тощо – запрацює на повну силу. Як думаєте, це корисно для бізнесу?

Якщо перевіркою буде встановлено порушення у діяльності суб’єкта, як це відображатиметься на порталі?

У такому разі інспектор має зафіксувати це актом і скласти припис про його усунення, надавши для цього вмотивований термін. Ці приписи теж будуть розміщуватися на порталі. Коли термін спливе, інспекція перевірятиме, чи усунено порушення. І результат цієї повторної перевірки теж буде висвітлено на порталі.

А прості люди, які не мають стосунку до бізнесу, матимуть доступ до розміщеної на порталі інформації? І яку корисну інформацію для себе вони зможуть звідти взяти?

Вся інформація на порталі є загальнодоступною: плани, накази на проведення перевірок, посвідчення, акти перевірок, нормативні документи. Її можна аналізувати, відслідковувати тенденції.

З іншого боку, якщо бізнес точно знатиме, коли й чого до нього прийде інспектор, то він завжди зможе належним чином підготуватися до такого візиту…

А не треба плутати планові й позапланові перевірки. Ми наразі говорили саме про планові, а є ще великий пласт позапланових, які проводяться на певних підставах, а не тому, що комусь так захотілося. Планові перевірки проводяться за планом, який справді відомий заздалегідь. Якщо ми ставимо перед собою завдання – не зловити підприємця за руку на якомусь порушенні, а допомогти йому зробити його діяльність повністю легальною і безпечною для навколишнього середовища і людей, то планова перевірка тут дуже корисна. По-перше, тому що суб’єкт господарювання, керуючись уніфікованим актом, може подивитися на сайті всі нормативні вимоги і самостійно перевірити свою діяльність, а потім привести її у відповідність до законодавчих вимог. А це значить, що вона стане безпечнішою і надійнішою. Так що ж тут поганого?

Натомість позапланові перевірки проводять як на підставі скарг громадян, так і заяв самого підприємця, що, до речі, трапляється досить часто. Наприклад, коли продається бізнес, його новий власник часто звертається із заявою про проведення позачергової перевірки, тому що хоче знати, в якому стані він купує цей бізнес.

Дозволи на позапланові перевірки – ваша прерогатива, цього року їх було видано багато?

Так, по тих сферах, щодо яких тимчасово діє мораторій на планові перевірки. Тобто планові й позапланові перевірки існували й будуть існувати. Позапланові проводяться на певних підставах, які прописано в законі. Мораторій у різних формах діє упродовж останніх п’яти років. Останні два роки – торік і цього року – це закон про тимчасові особливості здійснення контролю. І там є цей механізм, яким заборонено планові перевірки у досить широкому спектрі сфер контролю. А позапланові можуть проводитися на підставі скарг громадян через погодження з Державною регуляторною службою. Саме такий механізм зараз діє, але він тимчасовий.

Якщо порівнювати з минулим роком, то цього року скарг надійшло більше, ніж торік?

Минулого року було надано 2233 погодження, цього року – вже 2530 погоджень.

Як захистити споживача від недобросовісних бізнесменів, яких перевірятимуть тільки прозоро?

До речі, щодо споживачів, то я звертаю увагу, що захист прав споживачів не перебуває під мораторієм, тобто жодного погодження в ДРС захисту прав споживачів не потрібно. Скарга громадянина до Держпродспоживслужби – і вони відповідно мають реагувати на цю скаргу й виходити на перевірку. Це в разі якщо скарга обґрунтована, тому що вимога про обґрунтованість скарги міститься як у нас при погодженні, так і в будь-якій іншій службі, в яку скарга надходить.

А хто визначає, обґрунтована скарга чи ні?

Перелік підстав насправді визначено законодавчо. Визначати ж обґрунтованість скарги має орган державного нагляду та контролю. Якщо сфера контролю перебуває під дією мораторію, то орган має надсилати до нас звернення, яке обґрунтовує необхідність проведення перевірки.

А якщо приклад… Скажімо, якщо споживач іде по вулиці, дивиться на яйця, м’ясо чи молоко, зауважує, що вони подорожчали, і відразу пише скаргу на свій захист, то це необґрунтовано. А от якщо людина обґрунтовано доводить, що бізнес ввів її в оману, надав не той продукт, який було гарантовано, чи якість товару порушено тощо, тобто викладає конкретні факти, у чому саме порушено її право як споживача, то це обґрунтована скарга, і на неї з перевіркою виходить Держпродспоживслужба. Без, підкреслюю, жодного погодження з ДРС.

Ви пропонуєте Адміністрації морських портів України повернутися до розробки більш спрощеної методики розрахунку портових зборів. Що не так з наявною нині? І що це дасть?

На сьогодні у морських портах України існує низка серйозних проблем, у зв’язку з чим наші морські порти потрапили в ситуацію, коли міжнародні страхові організації визначили їх як дуже ризикові й вимагають підвищення страхових платежів, якщо судно має зайти в українські порти. Це вкрай негативна ситуація, яка зараз викликає дуже серйозне занепокоєння бізнесу. І з цим звертається Американська торговельна палата в Україні, і Європейська бізнес-асоціація, й інші асоціації. Особливо страждають зерновики.

Тож на сьогодні у морських портах є глибока проблема. Те, що завищено портові збори, проаналізувавши проблему, констатували експерти Світового банку. Навіть попри те, що ставки в морських портах уже знижували, їхній рівень все ще залишається високим. Окрім цього, немає зрозумілої прозорої системи фінансування інфраструктури морських портів, немає чіткого визначення, що саме віднесено до інфраструктури морських портів, тобто там цілий клубок гострих невирішених питань.

Найбільша ж проблема, як на мене, – відносини між портами й екологічними інспекціями. Їх не впорядковано і не врегульовано. Найбільший камінь спотикання – довкола забору баластових вод. Екологи беруть так звані проби баластових вод, потім на основі лабораторних досліджень накладають високі штрафи. Це створює багато непорозумінь, оскільки штрафи накладають на абсолютно нові судна, які не мають жодних порушень. Так відбувається через те, що не врегульовано ні процес відбору тих проб, ні процес їхнього аналізу, ні співставлення отриманих результатів із нанесеною шкодою тощо. Нині цей процес відбувається хаотично і коштує бізнесу великих грошей. Про це кажуть, передусім, зерновики, металурги.

А десь обраховано, скільки вони втрачають?

Мільярди втрачають! Я вже не кажу про те, що Україна втрачає всяку надію хоч на якийсь транзит. І не тільки транзит, а загалом судна вважають за краще скористатися послугами інших портів. На тому самому Чорному морі є румунські й болгарські порти, і саме в них іде основний потік, і товарний, і пасажирський. А в Україну не йде. Таким підходом ми самі собі рубаємо один із серйозних чинників економічного розвитку країни. Тому ми створили робочу групу, яка вже зараз працює над пошуком шляхів розв’язання цієї проблеми.

Уже є якісь конкретні пропозиції, як її розв’язувати?

Певні напрацювання є, але оприлюднювати їх поки зарано, тому що рішення мусить бути компромісним. Зазначу: проблеми, які накопичилися в портах, розглядаються комплексно: і питання портових зборів ставиться, і проблеми з екологічними інспекціями тощо. Щоб урегулювати ситуацію, ми маємо напрацювати рішення, збалансовані між бізнесом і органами управління та контролю.

А екологи з вами на контакт ідуть?

Належним чином не йдуть, оскільки активної участі в роботі нашої робочої групи не беруть. Один раз прийшли і більше не приходили.

Ви їх запрошували?

Звісно. Ми збиралися вже багато разів і їх щоразу запрошуємо.

Наприкінці вересня розгорівся скандал довкола договорів на утилізацію курячого посліду птахофабрики «Чорнобаївське» агрохолдингу «Авангард» на Херсонщині (село Східне Білозерського району) через «невідому речовину зі специфічним запахом». Там відкрили кримінальне провадження. Водночас обласна екоінспекція спрямувала лист до ДРС із проханням дати дозвіл на позапланову перевірку. Ви дали такий дозвіл? Не знаєте, що показали результати перевірки, якщо її вже було проведено?

Не дали. Основна причина нашої відмови в погодженні – саме кримінальне провадження. Питання щодо проведення перевірки має вирішуватися в рамках цього провадження, а не на підставі звернення громадянина.

Знову ж таки, екологи звинувачують вас у тому, що в 60 % схожих випадків ви не даєте дозволу на позапланову перевірку.

Які? Познайомте мене з тими екологами.

Зокрема, таку статистику наводить Київський еколого-культурний центр…

Ми свою інформацію – не емоційну, а статистичну – оприлюднили на своєму сайті, щойно виникло таке питання. Скільки погоджуємо чи відмовляємо в погодженні. І зараз вона перебуває у відкритому доступі для всіх. Зазвичай 70 % запитів на перевірку у сфері екології ДРС погоджує. 30 % – відмовляємо у погодженні, тому що вони надходять не обґрунтовані. Частину таких скарг, за якими ми відмовили у проведенні перевірки, люди переробляють, знову подають у ДРС, уже обґрунтовані, і ми їх погоджуємо. Це насправді рутинна щоденна робота, яка ніколи не припиняється.

У вересні ДРС відмовила Укрзалізниці в підвищенні тарифів на перевезення вантажів і порожніх вагонів. Вони допрацьовують запропоновані документи?

Залізниця має плани з підвищення тарифу. Причому окремо розглядає різні складові, які впливають на вартість їхньої послуги. Щоразу ми працюємо з конкретним документом, аналізуємо його економічний вплив, і наші рішення базуються винятково на економічному аналізі. Ми відмовили тому, що ці підвищення могли б сильно вдарити по вітчизняному бізнесу, який є споживачем цієї послуги. Особливо могли постраждати зерновики. Вони навіть на засіданні Кабміну виступали із серйозною заявою про проблему, до якої призвела лібералізована складова у тарифі на вантажні перевезення. Ця складова – вартість вагонів – не регулюється державними органами, залізниця її встановлює самостійно. І була встановила, піднявши за одну ніч на 50 %. Це відобразиться, передусім, на зернотрейдерах, вдаривши і по вартості їхніх перевезень, і по їхніх прибутках. А їхні прибутки – це потенційний наступний врожай. Тобто в цьому разі був суттєвий системний вплив, і ми, де можемо, намагаємося такі питання збалансовувати.

За оцінками Укрпромзовнішекспертизи, якби нові тарифи було затверджено, це знизило б конкурентоздатність нашого бізнесу, збільшивши витрати на перевезення на 11 %. Укрзалізниця готова тут іти на компроміс?

На стільки збільшити витрати бізнесу міг усього лише один чинник – класність вагонів, а загалом факторів цінового впливу Укрзалізниця має дуже багато. Причому кожен із них впливатиме на загальний стан економіки. Що ж до ситуації, в якій можуть опинитися зернотрейдери через нерегульовану вартість вагонів, то було створено відповідний інструмент консультацій – робочу групу – під головуванням першого віце-прем’єра Степана Кубіва, куди ввійшли представники промислових підприємств, аграрних, інших бізнесів, які користуються послугою перевезення. І всі вони тепер радяться з Укрзалізницею, шукаючи вихід.

Вдало?

Важко сказати. Але такий процес є.

Ксеніє Михайлівно, як ви чисто по-людськи вважаєте, оці нові ліцензійні умови, над якими працюють у Мінінфраструктури та якими будуть регулюватися, зокрема, і пасажирські перевезення, справді зарадять величезній кількості аварій на дорогах?

Ні, як на мене, уся ця суєта ніяк не вплине на безпеку на дорозі, оскільки, і я в цьому переконана, в тих організаціях, яким належали автобуси, котрі потрапили у липні в аварії, були відповідні ліцензії.

Це питання спільної взаємної відповідальності й правильної поведінки на дорогах, як це є в європейських країнах.

Останнім часом дуже багато інформації про відкриті дані з регуляторної політики, проте мало хто насправді розуміє, про що йдеться. Поясните?

Це, як на мене, друге ноу-хау, яке ми запроваджуємо з цього року, а наслідки від його функціонування зможемо побачити у майбутньому.

Цього року було внесено зміни до постанови Кабміну № 835. Усі регуляторні органи мали оприлюднити на Єдиному державному порталі відкритих даних data.gov.ua переліки рішень, що формують бізнес-клімат країни. Відкриті дані часто плутають із публікацією інформації на сайтах органів влади. Насправді це інформація у відкритих форматах, що дозволяє її зручне й автоматичне оброблення, вільне використання в особистих чи комерційних цілях.

Державна регуляторна служба разом з експертами проекту «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах» / TAPAS з ініціативи проекту «Регуляторна мапа України» вже розробили перший в Україні стандарт набору відкритих даних регуляторних органів. Враховуючи актуальність запровадження цього стандарту регуляторними органами, ДРС спільно з Держагентством з питань електронного урядування у вересні провели навчання із впровадження першого в нашій країні стандарту набору відкритих даних регуляторних органів.

Раніше ми підтримали громадську ініціативу зі створення регуляторної мапи України. Це унікальне рішення з використанням відкритих даних дасть змогу автоматизувати процеси моніторингу регуляторної діяльності органів місцевого самоврядування і з мінімальними витратами ресурсів встановити регуляторний нагляд, забезпечити взаємодію зацікавлених сторін та сприяти зменшенню адміністративного навантаження на бізнес, а також корупційних проявів. Можна буде легко з’ясувати, наприклад, рівень зарегульованості бізнесу в тому чи тому місті й те, як органи місцевого самоврядування виконують положення регуляторного законодавства, чи насправді дбають, аби підприємцям було простіше вести свою діяльність. Саме відкрита, прозора, загальнодоступна регуляторна політика є запорукою розвитку економіки й залучення інвестицій.

А місцеве самоврядування як сприйняло цю ідею?

По-різному: хтось добре, хтось розмірковує, а є й такі, які вважають за краще поки не помічати.

Хто сприйняв найкраще?

Досить несподівано чемпіоном стала Вінниця. Вони першими започаткували цей процес, ним переймається один із заступників Вінницького міського голови. І вони вже зараз мало того що публікують ці дані, вони вже розпочали активний процес перегляду застарілих регуляцій. Щоб оновити свою базу, щоб вона стала сучасною, не обтяжливою для бізнесу, щоб підприємці хотіли працювати у Вінниці. Насправді такий підхід дуже правильний, тому що наше майбутнє – це конкуренція міст за розвиток бізнесу.

Які міста готові переймати досвід Вінниці?

Чернігів уже розпочав роботу. Чернівці готові розпочинати. Житомирщина хоче включатися, причому на рівні облдержадміністрації, яка зможе підштовхнути свої місцеві ради до цього процесу. Тобто процес пішов, але, як завжди, по-українськи, так щоб не дуже швидко.

Скільки часу знадобиться, щоб розпочали усі?

Досвід Вінниці показує, що за півроку вони вже навіть переглянути встигли низку своїх актів. Тобто було б бажання – і за рік можна зробити повний перегляд місцевої нормативної бази. А для об’єднаних громад і маленьких міст навіть швидше, бо в них менше регуляторних повноважень і регуляторних актів. Великим містам, де багато повноважень регуляторного характеру, знадобиться трохи більше часу, але все залежить від бажання місцевого самоврядування розв’язати цю проблему.

Роботу Державної регуляторної служби на наступний рік уже сплановано?

Надважливо для нас – закінчити реформу нагляду (контролю), щоб повною мірою запрацювала нова система державного нагляду (контролю), електронний інспекційний портал. Водночас щоб запрацював зворотний зв’язок, щоб ми змогли на підставі цього порталу проводити наші контрольні перевірки за контролерами. Встановлювати, коли вони порушують процедури. Ми маємо такі повноваження, а з електронною системою зробити це нам буде набагато швидше. І далі розвивати відкриті дані, тому що зараз ми сфокусовані на місцевому самоврядуванні. Але відкриті дані так само є частиною роботи і центральних органів державної влади.

Тому будемо планувати регуляторну діяльність в органах державної влади. Будемо доносити методологічно, як їм краще оприлюднити цей план, а потім – підштовхувати до повного оприлюднення регуляторної інформації. Бо, з одного боку, центральні органи влади нині свої ухвалені акти оприлюднюють, реєструючи їх. Є реєстр Міністерства юстиції, є база даних Верховної Ради, де вся нормативно-правова база реєструється. Вона вся там є, але регуляторна інформація – це значно ширше, аніж просто зареєстрований акт. Це також і інформація про показники, які були в аналізі регуляторного впливу, тобто а чого ви хотіли досягти, коли приймали цей регуляторний акт. І дані про відстеження результативності цього акту, працює він чи не працює. Якщо працює, то у потрібному напрямку чи ні.

Тобто заважає жити чи ні?

Десь так. І коли ми досягнемо повної публікації цієї регуляторної інформації, саме тоді й почнеться автоматичний процес перегляду, тому що застарілі акти, які, вочевидь, ні на що не впливають, не приносять жодного ефекту, потрібно скасувати. Натомість акти, які приносять протилежний задуманому ефект, мають коригуватися. Саме так повинна працювати регуляторна система держави.

А вже зараз відомо, що треба скоригувати найближчим часом?

Є загальний план із дерегуляції, де можна подивитися, що потрібно змінити. Але я не прихильник полегшеного підходу в цьому процесі, коли висмикуються і коригуються якісь окремі акти. Ми й так уже два роки проводимо дерегуляційні Кабміни, скасовуючи й по сотні застарілих актів, які давно не впливали на діяльність, але були частиною нормативно-правового поля України. Та досі все це робиться навмання, а потрібно робити на підставі аналізу результативності. Тож наступного року ми якраз і будемо ставити собі завдання аналізу результативності та включення цього аналізу у відкриті дані, щоб бізнес міг знайомитися з результатами аналізу результативності та впливати на перегляд тих регуляторних актів, які передусім впливають на економіку загалом.

Повна версія інтерв’ю на opinionua.com 

Розмовляла Лариса Вишинська