Представники ДРС взяли участь у 19-тому засіданні Комітету з питань регуляторної політики Організації економічного співробітництва та розвитку

28 та 29 листопада у Парижі відбулося 19-те засідання Комітету з питань регуляторної політики Організації економічного співробітництва та розвитку. Його відкрив круглий стіл, присвячений оцінці різних підходів до розробки регулювань. Більшість спікерів говорили про пріоритет інновацій, що зменшують ризики на цілому ряді ринків та секторів, які стикаються з трансформаційними змінами в сфері технологій. За круглим столом обговорювали питання, яким чином самі уряди можуть використовувати новітні цифрові технології для зміцнення їхнього потенціалу, щоб здійснювати ефективне регулювання. 

Серед учасників засідання Комітету представники ДРС: директор Департаменту державної регуляторної політики Ірина Барчук та начальник відділу методичного забезпечення реалізації регуляторної політики Департаменту державної регуляторної політики  Олена Кричевська, а також завідувач сектору публічної, інформаційної політики та зав’язків із ЗМІ Ірина Ільєва.

Слід зазначити, ДРС відповідальна за поглиблення співпраці з Комітетом з питань регуляторної політики ОЕСР у сфері регуляторного вдосконалення національного законодавства відповідно до найкращих міжнародних практик та рекомендацій ОЕСР, що передбачено Планом заходів з реалізації Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України та ОЕСР.

Поряд з іншим, учасники круглого столу, яким відкрили 19-те засідання Комітету з питань регуляторної політики ОЕСР, погодилися з тим, що регулювання в нинішніх умовах може бути складним завданням. З постійно зростаючими темпами трансформаційних технологічних змін уряди стикаються зі складністю та невизначеністю у багатьох галузях регулювання. Беручи до уваги потенційні здобутки та ризики, уряди повинні намагатися дотримуватися балансу, направленого на сприяння застосуванню інноваційних технологій при державному управлінні або зменшенні ризиків, які вони створюють.

Технологічні інновації створюють можливості для просування на основі доказових, всеохоплюючих та ефективних законів і регулювань. Штучний інтелект, використання алгоритмів та зростаюче поширення відкритих даних, соціальні мережі є прикладами того, як нові технології можуть допомогти регуляторам своєчасно збирати інформацію, проводити аналіз даних, співпрацювати з різними спільнотами та забезпечувати більшу узгодженість політики. Крім того, можливості, що має big datа, можуть сприяти розробці та застосуванню регулювань на основі аналізу ризиків.

Під час обговорення звучали різні підходи, які можна використовувати при розробці регулювань, що сприятимуть інноваціям та зменшать ризики на різних ринках та секторах, що стикаються з трансформаційними технологічними змінами.  Йшлося і про принципи кращої практики для аналізу регуляторного впливу. Представлений Комітетом огляд ґрунтується на проекті документу, обговореного Комітетом на власному засіданні у квітні 2018 року, а також на розробці та поширенні прикладів національних практик країн та інших аналітичних матеріалів. Крім того, учасникам засідання презентували огляд регуляторної політики Аргентини, де була наведена оцінка політиці, інституціям та інструментам, використаних урядом Аргентини для розробки, впровадження та забезпечення виконання високоефективних регулювань, включаючи спрощення адміністративних процедур, попереднє та фактичне відстеження результативності регуляторних актів, практику залучення зацікавлених сторін та управління державних регуляторів.

Також Секретаріат Комітету з питань регуляторної політики ОЕСР представив попередні висновки нової доповіді, аналізуючи використання механізмів регуляторного управління в ЄС на основі поширення показників регуляторної політики та урядування серед всіх держав-членів ЄС.

Крім того, Комітет з питань регуляторної політики ОЕСР встановив собі масштабну програму роботи на 2019 та 2020 роки. Вона визначає три напрямки: 1) Роль регуляторної політики в умовах трансформаційних змін; 2) Використання цифрових технологій для розробки та реалізації регулювання; 3) Співпраця з метою регулювання революційних інновацій. 

Нагадаємо, на відміну від Світового Банку та Міжнародного валютного фонду, ОЕСР не надає фінансування. Організація є місцем вивчення та дискусій і здійснює пошуки та аналіз, які допомагають урядам визначити стратегію виходу на формальні угоди між країнами-членами і які будуть реалізовуватися національними інституціями чи в інших міжнародних домовленостях. Ця часто непомітна робота, на думку країн-членів ОЕСР, є основною і дуже ефективною, оскільки, починаючи зі збору та аналізу даних і до колективної дискусії щодо політики, яка проводиться. Взаємне вивчення урядами, багатостороннє с

постереження та здійснення відповідного тиску (погоджуйтеся чи реформуйтеся) є найефективнішими засобами ОЕСР.

Визначаючи перешкоди на шляху ефективності, зростання та інновацій, ОЕСР часто спонукає уряди приймати складні політичні рішення з тим, щоб підвищити ефективність їх економік. Дискусії, які іноді виникають в надрах самої ОЕСР, приводять до угод між урядами щодо застосування єдиних «правил гри» в питаннях міжнародного співробітництва. Ці дискусії можуть також виливатися або у формальні угоди, наприклад, щодо боротьби з корупцією, експортних кредитів, руху капіталів, прямих іноземних інвестицій, або у норми та моделі міжнародної фіскальної політики чи рекомендації та директиви щодо захисту навколишнього середовища.

Організація економічного співробітництва та розвитку об’єднує 35 країни світу, більшість з яких є країнами з високим доходом громадян та високим ІРЛП і розглядаються як розвинені – більшість держав Європейського Союзу, США, Австралія, Швейцарія, Норвегія, Південна Корея, Японія та інші. Штаб-квартира розміщена у Парижі (Франція). ОЕСР також активно співпрацює з державами світу, які не є членами організації (зокрема з Україною), у рамках спеціалізованих програм та міжнародних заходів.
13 березня 2014 ОЕСР призупинила процес вступу Російської Федерації через її політику стосовно України та почала поглиблювати співпрацю з Україною.
Договір про ОЕСР був підписаний 14 грудня 1960 в Парижі, але вступив у дію 30 вересня 1961 на базі Європейської організації економічного співробітництва з метою координації економічної політики країн-членів ОЕСР і погодженням програми допомоги країнам, що розвиваються.