Продуктивна «гільйотина» // День, 13 травня 2015

У передостанній день квітня широко відомий в Європі фахівець з «регуляторної гільйотини» Скотт Джейкобс проводив семінар у Державній регуляторній службі. Відкриваючи цей майстер-клас, її глава Ксенія Ляпіна заявила, що «дерегуляція і, зокрема, «регуляторна гільйотина» визначені пріоритетами регуляторної політики в Україні». Що означає цей новий для нашої країни європейський термін? Як саме він у нас використовуватиметься — ці питання вирішив поставити «День» главі Регуляторної служби у своєму інтерв’ю.

Зокрема, Ляпіна розповіла, що ставиться до своєї роботи по-європейськи і використовує досвід країн Євросоюзу, які ще на початку 2000-х років прийняли стратегічні рішення, серед яких була й ініціатива Better regulation — краще регулювання. «Якщо говорити про різних державних політиків, то бюджетна, податкова й регуляторна — це три кити політики будь-якої європейської держави, — пояснює вона. — І коли вони правильно побудовані, то дуже добре реалізується й соціальна політика, тому що у неї є фінансове джерело. А якщо правильно не побудувати ці три політики, то всі інші — і соціальна, і гуманітарна — просто розсиплються, оскільки у них не буде ресурсу. І також військова, оборонна політика, яка особливо важлива зараз, в умовах фактичної війни — дуже ресурсномістка річ. Отже в цих умовах better regulation стає особливо важливою — ми маємо надзвичайно правильно проводити регуляцію, щоб бізнес працював, створював високу додану вартість і генерував кошти, необхідні для оборони, для реалізації соціальної та гуманітарної політики. Мені здається, що зараз, завдяки однозначному вибору Україною європейської інтеграції, народжується розуміння цього». «Раніше його не було. Всі знали, як поділити, але не знали, як створити. Щоправда, податкова завжди знала, як відібрати», — говорить Ляпіна й переходить до розповіді про реформи, над якими сьогодні працює служба, щоб сформувати майбутнє українського бізнесу.

«БІЗНЕС ВІДЧУВ: У КРАЇНІ ЩОСЬ ЗМІНЮЄТЬСЯ»

— У березні Кабмін схвалив план дій з дерегуляції господарської діяльності й спрощення регуляторної бази. На який період він розрахований і який, хоча б орієнтовно, ефект від нього отримає бізнес, а отже, й бюджет країни?

— План розраховано на рік. А дерегуляція як така — це разова акція. Вона дуже чітко вкладається в тимчасові рамки. Ось початок, а ось кінець. Це скасування різноманітних актів й ухвалення змін до законів. Ми немовби очищуємо поле. На нашому сайті навіть є така картинка: брудне болото, а в ньому плаває сумна й худа рибка — це наш бізнес, що потерпає в поганому регуляторному середовищі. А дерегуляція — це пігулка сорбенту. Її кинув — і вода має очиститися, а рибка повеселішати.

Але якщо в це болотище знову лити брудну воду, то сорбент не допоможе. Тому у нас є ще одне велике й дуже важливе завдання, передбачене законом про основи державної регуляторної політики. Нам доручається бути постійним фільтром. Як орган влади ми займаємося не лише дерегуляцією, ми стоїмо на шляху будь-яких рішень, щоб не допустити появи в них чогось такого, що заважатиме роботі бізнесу. Тому план дерегуляції — це добре, це те, що ми робитимемо в чітких часових межах. І ми вже заощадили для бізнесу за напрацюваннями минулого року і за перший квартал поточного приблизно шість мільярдів гривень. Тільки-но ми знімаємо для підприємництва якісь бар’єри і додаткове навантаження, ми цим економимо гроші для бізнесу. Вони вже не витрачаються на подолання перешкод, на хабарі. Скорочуються й офіційні і неформальні платежі, а гроші можна вкладати в розвиток. Створюється своєрідний інвестиційний ресурс. І ми робимо все від нас залежне, щоб він утворювався і використовувався. Виконання плану, про який ви сказали, забезпечить до кінця року ще приблизно десять мільярдів гривень. Це, звичайно, «груба» оцінка, але ми вважаємо її реальною.

КОРУПЦІЙНА «ФІШКА»

— А бюджет ви також поповнюєте?

— Дерегуляція не має стосунку до бюджету безпосередньо. Вона не зменшує податкове навантаження. Всі платежі, включаючи хабарі, які ми заощаджуємо для бізнесу, до бюджету не потрапляють. Але бюджет отримує податки від бізнесу. Чим більше бізнес виробляє продукції і надає послуг, чим більше заробляє на цьому, тим більші надходження йдуть до скарбниці держави. Якщо до бюджету йде, за всіма оцінками, 30% ВВП, то, збільшивши інвестиційний ресурс бізнесу на 16 мільярдів, ми додамо від цієї цифри до бюджету приблизно 30% або, в нинішній ситуації, на стільки ж зменшимо падіння.

— Яке нещодавнє рішення у сфері дерегуляції ви вважаєте найефективнішим?

— Вже й не знаю. Панацею на всі випадки ми на разі не винайшли. Велику користь принесла ліквідація постанови №915 від 2000 року, згідно з якою одній єдиній установі — «Екоресурсам», — всі імпортери й вітчизняні виробники продукції в тарі були зобов’язані платити гроші начебто за її утилізацію. Але фішка в тому, що жодна утилізація не проводилася, а в договорах, що підписувалися із цією державною організацією, гроші адресувалися на складання плану утилізації, тобто на консультативну послугу, яка, звичайно, навіть для вигляду не надавалася. За нашими розрахунками, бізнес витрачав на це 300-400 мільйонів гривень на рік. Це гроші, які йшли в нікуди. І коли до «Екоресурсів» прийшло нове керівництво, то воно було вимушене сповістити всі громадські й бізнесові організації, які із цією установою-неробою боролися, про розкрадання відповідних коштів, про те, що вони використовувалися не за призначенням. Ця злісна корупційна схема здирництва або державного рекету грабувала дуже багато підприємств і працювала всі останні десять років. Ми її ліквідували, й усі, хто від неї постраждав, відчули: у країні щось змінюється.

— Схему прибрали, а тара так і залишилася не утилізованою?

— На нашому сайті ви можете ознайомитися зі схемою утилізації, яку пропонують асоціації. Український бізнес багато в чому випереджає владу. Він вже соціально відповідальний. Асоціації не лише домагалися ліквідації корупційної схеми, але й виступають за європейські правила. Вони запропонували: давайте утилізувати тару так само, як це робиться в Європі. За основу було прийнято чеський варіант. Вже розроблено відповідний проект закону. Проте на разі його не ухвалено, асоціації в добровільному порядку створюють недержавний фонд, який укладатиме угоду не з якимсь одним наближеним «відмивальником», а з місцевим самоврядуванням та організаціями, які займатимуться роздільним збором сміття. Адже це, погодьтеся, товар, який можна продавати й купувати. І тут ми бачимо: держава знищує корупцію, а бізнес робить все, щоб схема працювала по-європейському.

«ПРАЦЮЄМО ФІЛЬТРОМ… ЦЕ НЕПРИЄМНО І НАВІТЬ БОЛЯЧЕ»

— Попередником вашої служби було «Держпідприємництво». Тепер ваші функції вже ширші, ніж у нього? Чи можете ви не завізувати якісь урядові документи, тому що вони зачіпають інтереси бізнесу?

— Формат «Держпідприємництва» змінювався неодноразово. А його останній варіант — Службу регуляторної політики й підприємництва було відтворено 2011 року, тому що Янукович 2010 року знищив «Держпідприємництво» як комітет, але був вимушений його відновити. До функцій цієї служби була віднесена регуляторна політика і все, що із цим пов’язано, тобто держконтроль, виконання законів про ліцензування, про дозвільну систему. Все це залишилося й у нас. Але у них ще була політика розвитку підприємництва. Тепер же, згідно із законом, орган влади, що визначає політику, це міністерства. Отже ця функція тепер у Мінекономіки й торгівлі.

А право вето у нас є. Воно надане нам законом про основи державної регуляторної політики й використовується щодо рішень центральних органів виконавчої влади. А що стосується місцевого самоврядування, у нас у цьому питанні факультативна функція. Щодо своїх рішень регуляторного характеру вони з нами мають лише консультуватися. Наші пропозиції вони можуть залишити без наслідків, що, наприклад, і робить Київська рада. Вона всі наші зауваження та пропозиції регулярно ігнорує й ухвалює рішення, що суперечать основам регулятивної політики та, щоправда, має у зв’язку із цим неприємності. Суди вже ухвалюють постанови про скасування неправомірних рішень.

— Позови ви подаєте?

— У нас такого права немає. Це роблять відповідні суб’єкти господарювання, асоціації підприємців, що оскаржують нормативні рішення Київради. Наприклад, це схема розміщення тимчасових конструкцій для торгівлі й послуг — так званих МАФів. Вона була нібито розроблена попередньою владою, а нова її, анітрохи не вагаючись, використовує. Але асоціації вважають її, м’яко кажучи, грабіжницькою. На неї поставили фахівців із «дахування», а для тих підприємців, які мають свої точки на дозволених місцях і відповідні документи, оформлені ще за часів перебування в столиці районних рад, місця у цій схемі зовсім не знайшлося. Вже є рішення суду першої інстанції та апеляції про те, що вимоги закону порушені. Є й спеціальна ухвала судів (вона є на нашому сайті) про те, що всі подальші рішення Київради, в яких є посилання на цю незаконну схему, мають бути скасовані.

— Чи співробітничають регуляторна й фіскальна служби?

— Я впевнена, що новий глава цієї служби буде нашим союзником у справі дерегуляції. Податковій службі належить налагодити податковий контроль за виконанням законів, а з іншого боку — мають спростити процедури своєї роботи й відповідні форми звітності. Все це повинно пройти через дерегуляцію, мають бути зняті всі бар’єри, й ми активно працюватимемо із фіскальною службою у напрямі дерегуляції, що, до речі, передбачено, планом із дерегуляції. До кінця року податківці мають спростити звітність, первинний облік (це наше спільне завдання, оскільки потрібна зміна закону). А головне — вони повинні повернути податковий контроль до сфери дії закону про державний нагляд-контроль. Цей акт, єдиний з усіх законів, фіксує права того, кого перевіряють, надає йому можливості захиститися від незаконного тиску, тоді як всі інші дбають про права перевіряльників.

Ми співробітничаємо із ДФС, але це, за відсутності глави відомства, було, швидше, технічною взаємодією. Наприклад, є така проблема. Ще в грудні 2014 року було ухвалено зміни до Податкового кодексу, що стосуються формування груп платників єдиного податку й, зокрема, за третьою групою, для якої змінили як критерії належності до цієї групи, так і розміри податкових ставок. Незважаючи на це, до форми звітності зміни у першому кварталі не було внесено. Ми зв’язалися з ДФС, і вони ухвалили на разі проміжне рішення — дозволили використовувати старі форми. На більше тоді, без свого високого керівництва, вони піти не наважилися. Але потенційний тромб для бізнесу було вирізано.