ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ ДОЗВІЛЬНИМИ ОРГАНАМИ РІШЕНЬ ПРО ВІДМОВУ У ВИДАЧІ ДОКУМЕНТІВ ДОЗВІЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі – Закон про дозвільну систему) визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.
Згідно з абзацом другим частини шостої статті 4¹ Закону про дозвільну систему, у разі якщо у встановлений законом строк суб’єкту господарювання не доведено до відома документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через 10 робочих днів з дня закінчення встановленого строку для доведення до відома документа дозвільного характеру суб’єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.
Згідно з абзацом третім пункту 3 глави 1 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 16 червня 2015 р. № 1000/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 р. за № 736/27181) (далі – Правила), рішення нормативно-правового або організаційно-розпорядчого характеру з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових (особового складу) питань є організаційно-розпорядчою документацією (управлінські документи) та можуть прийматися у формі постанов, рішень, наказів, розпоряджень.
Абзацом першим пункту 4 глави 1 розділу ІІ Правил встановлено, що право на видання певного виду розпорядчого документа (постанови, рішення, наказу, розпорядження) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється правовим статусом установи та порядком прийняття управлінських рішень (на підставі єдиноначальності або колегіальності).
Частиною першою статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» встановлено, що міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.
Разом з тим, частиною першою статті 23 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що центральний орган виконавчої влади у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів міністерств видає накази організаційно-розпорядчого характеру та накази, які є адміністративними актами, організовує та контролює їх виконання.
Накази центральних органів виконавчої влади, які є адміністративними актами, видаються, набирають чинності, виконуються та припиняють дію у порядку, визначеному Законом України «Про адміністративну процедуру».Отже, у разі, відмови у видачі документа дозвільного характеру, дозвільний орган повинен приймати відповідне рішення, яке оформлюється розпорядчим документом (наказ, розпорядження).
