У ДРС не підтримали законопроект Мінсоцполітики щодо ФОП

27 лютого у ДРС відбулося публічне обговорення проекту Закону Міністерства соціальної політики України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників та протидії застосуванню незадекларованої праці». Нагадаємо, раніше ДРС висловилась категорично проти ініціатив Мінсоцполітики щодо ФОП, зважаючи на ризики для економіки України.

Серед учасників обговорення: підприємці, представники бізнес-об’єднань та асоціацій, державних органів, експерти та науковці. Переглянути фотоальбом

Під час обговорення представник Мінсоцполітики зазначив, що такий законопроект запропоновано, щоб розгорнути широку дискусію у суспільстві та підтвердив те, що обговорення норм документу має продовжуватись.

«Цей законопроект викликав однозначну негативну реакцію бізнесу. ДРС вже висловила свою аргументовану позицію проти таких ініціатив. Очевидно, що зміст цього законопроекту не відповідає завданням, які він мав би вирішувати. Проблеми є і потрібно шукати шляхи їх вирішення. Перша і основна – це нелегальні роботодавці. Це значно більша проблема, ніж ФОПи у відносинах з юридичними особами. Плюс абсолютно неприпустимо порушувати презумпцію правомірності правочину», – зазначила Голова Державної регуляторної служби України.

Ксенія Ляпіна запропонувала звернути увагу на пошук конституційних механізмів вирішення реальної проблеми нелегального підприємництва. Крім того, зважаючи на ризики для економіки України, потрібно залишити у спокої ФОПів, як категорію. Голова ДРС також підкреслила необхідність дерегуляції оформлення трудових відносин.

У ДРС неодноразово доводили, що сфера праці в Україні надмірно зарегульована. Трудовий і цивільно-правовий договори мають різну правову природу. Вони по-різному укладаються, змінюються, розриваються та створюють відмінні один від іншого правові наслідки. Трудовий договір – це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції, суттєвою ознакою якого є соціальне забезпечення працівника та надання йому гарантій захисту своєї трудової діяльності у безпечний спосіб та за належних умов (з забезпеченням роботодавцем соціального страхування, права на відпустки, належним чином облаштованого робочого місця тощо). Предметом трудового договору є процес праці, а предметом договору цивільно-правового характеру — результат конкретної праці.

Цілком очевидно, що поряд із вирішенням проблемних питань економічного та соціального добробуту України, запропоновані проектом Закону норми можуть виявитися небезпечними для підприємців у різних видах діяльності, що реалізують свої здібності у найбільш зручний та доступний для них спосіб. Йдеться не тільки про сферу ІТ, а і про фріланс, консалтинг, аутсорсинг та багато інших видів діяльності.  Докладніше про прогнозовані втрати нижче у наших інформаційно-аналітичних матеріалах.

У разі прийняття проекту Закону у оприлюдненій редакції, існують ризики негативного впливу на всі вищезгадані сфери діяльності, а саме: зниження конкурентоспроможності через зростання податків, переїзд значної частини українських фахівців на роботу за кордон, зменшення податкових надходжень до місцевих бюджетів.

Слід також підкреслити наміри розробника проекту Закону унормувати підвищення повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальних органів. У проекті йдеться про те, що факт наявності трудових відносин встановлюється посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальних органів, яка має повноваження державного інспектора праці, за результатами здійснення заходів державного контролю.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 204 ЦКУ закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов’язки підлягають виконанню.

Зважаючи на це, можна зробити висновок, що норми законопроекту порушують базові положення Цивільного Кодексу України, що є антиконституційним.

Категорично проти цього проекту Закону висловилися члени Громадської ради при Державній регуляторній службі України – лідери галузевих об’єднань підприємців.

Директор департаменту дерегуляції підприємницької діяльності Федерація роботодавців України Наталя Гостєва у своєму виступі звернула увагу на основні загрози ініціативи Мінсоцполітики та висловила позицію Федерації.

Перш за все йшлося про норми законопроекту щодо визначення ознак трудових відносин і надання повноважень державним інспекторам праці встановлювати факти наявності таких відносин. Вона навела детальну аргументацію.

• Виходячи зі змісту законопроекту, пропонується будь-які цивільно-правові відносини трактувати як трудові. Наприклад, в разі, якщо, «періодично (два і більше разів) особі надається винагорода у грошовій або натуральній формі за роботу, виконувану (послуги, надані) в інтересах іншої особи». Але, насправді, будь-який договір цивільно-правового характеру або господарський договір передбачає етапність виконання робіт з проміжними актами, а винагорода може виплачуватися п’ять, десять і більше разів.
• Також однією з ознак трудових відносин у законопроекті пропонується визначити особисте виконання особою роботи, втім норма ст. 902-903 Цивільного кодексу України визначає, що виконавець повинен надати послугу особисто.
• Великі сумніви викликає інша норма законопроекту: якщо «винагорода за виконувану роботу (надані послуги) є єдиним джерелом доходу особи або становить 75 і більше відсотків її доходу протягом 6 календарних місяців». Але даний факт може оцінити лише інспектор праці і лише після того, як обміняється інформацією з органами Пенсійного фонду або Державної фіскальної служби.

«Вочевидь, мова йде не про ознаки трудових відносин, а про критерії для інспекторів праці, – зазначила Наталя Гостєва. – Такий собі інструментарій, який дозволить усі правовідносини визначати як трудові. Тобто нічого спільного з ознаками трудових відносин ці положення законопроекту не мають. Але вказаних вище критеріїв достатньо, щоб кожний договір цивільно-правового характеру визнати трудовим й застосувати великі суми штрафних санкцій в разі порушення норм, що містяться в законопроекті».

На думку експерта ФРУ, тим самим розробник фактично заперечує існування інституту цивільно-правових відносин. Адже насправді суди мають усталену практику встановлення характеру правовідносин: трудових чи цивільно-правовий, виходячи з діючого Кодексу законів України про працю. Натомість поза уваги законопроекту залишились нові форми взаємовідносин для креативних професій, технологічні процеси та окремі сфери (види) господарської діяльності, при здійсненні яких дозволяється мати інший вид та форму відносин, що не регулюються трудовим законодавством.

Велике занепокоєння в ФРУ викликає і спроба надання інспекторам праці невластивих їм повноважень. Свого часу законодавець, визнаючи повноваження зі встановлення юридичного факту наявності трудових відносин за судом, виходив з того, така оцінку може надавати лише фахова особа з відповідною освітою і рівнем знань та компетенцій та з мандатом приймати рішення іменем України.

«Сьогодні надавати повноваження інспекторам праці встановлювати такі факти, перекваліфіковувати цивільно-правові відносини у трудові є небезпечним, – зауважила Наталя Гостєва. – Не тільки через наявність корупційної складової, а через те що, у інспекторів низький рівень компетентності, не всі з них мають юридичну освіту. Треба пам’ятати і про високу плинність кадрів серед інспекторів».

При цьому законопроект не передбачає заходів, направлених на боротьбу з так званими «чорними» роботодавцями, які успішно ведуть підприємницьку діяльність, але ніколи не дочекаються контролера, ніколи не сплатять податки, внески, внаслідок чого їхня продукція або послуги будуть завжди більш конкурентоспроможними. Натомість посилюється тиск на тих, хто легально веде свою діяльність.

У зв’язку із пропозиціями Мінсоцполітики черговий раз виникла дискусія навколо спрощеної системи оподаткування. Нагадуємо, що середнє навантаження суб’єкта підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування не менше ніж у інших суб’єктів господарювання. Тому саме із суб’єктами господарювання треба порівнювати ФОПів. Спрощена система оподаткування існує для того, щоб зменшити регуляторний тиск на малий бізнес через облік та контроль.

До уваги всіх наших читачів ми пропонуємо дослідження, про які згадував у своїй доповіді український науковець, старший економіст та член Наглядової Ради Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Володимир Дубровський про удосконалення спрощеного оподаткування самозайнятих осіб з метою заохочення добровільної детінізації.

Дрібний бізнес, в тому числі у формі самозайнятості, відіграє критично важливу роль в економіці будь-якої країни з низки причин. Про це йдеться у дослідженні. Зменшення витрат на облік та звітність, простота та зручність є дуже важливими факторами для найдрібнішого бізнесу та самозайнятих осіб. У роботі визначено проблематику оподаткування самозайнятих осіб, проаналізовано міжнародний досвід, досліджено можливі альтернативи для України та надано рекомендації щодо оптимальних варіантів заохочення дрібного бізнесу до добровільної детінізації. Отже, дрібний бізнес:

– є «колискою підприємництва» та багатьох радикальних інновацій: більшість підприємців починають саме з найдрібнішого рівня, і тільки у разі успіху підприємства зростають до розмірів, що відповідають здібностям їхніх засновників;

– конкуренція виробників товарів та послуг на споживчому ринку створює сприятливі умови для покупців, покращує якість життя та збільшує купівельну спроможність доходів населення;

– на ринку праці та ж конкуренція (серед роботодавців, а також з самозайнятістю як опцією) сприяє зростанню продуктивної зайнятості і зарплат, поліпшенню умов праці, та підвищенню кваліфікації робочої сили. Загалом, конкуренція збільшує суспільний добробут та сприяє його зростанню, змушує до інновацій, і забезпечує гнучкість економіки;

– висока динаміка зайнятості, невелика вартість створення та ліквідації робочих місць, пом’якшують наслідки циклічних криз та інших негативних шоків для економіки;

– гнучкі умови праці дозволяють збільшити інклюзивність ринку праці, залучаючи до нього людей, які з тих чи інших причин не можуть працювати в умовах традиційної фірми – з дотриманням розпорядку та інших вимог.

У тих видах діяльності, де ефект масштабу відсутній чи негативний (зокрема, завдяки високим транзакційним видаткам внутрішньо фірмового адміністрування – контролю, координації, та розподілу), дрібний бізнес є економічно оптимальною формою галузевої організації, особливо у симбіозі з більшими фірмами, які беруть на себе функцію технологічних платформ.

Також пропонуємо ознайомитись із порівняльним аналізом оподаткування фонду заробітних плат та видатків бюджету у окремих країнах СНД, ЄС, Азії, Латинської Америки. Тут наведено комплексні висновки та надано рекомендації для України щодо оптимального розміру видатків держбюджету та навантаження на фонд оплати праці в Україні.

Також важливе дослідження до теми  – порівняльний аналіз фіскального ефекту від застосування інструментів ухилення/уникнення оподаткування в Україні. У цій роботі аналізуються найбільш актуальні для України інструменти ухилення від сплати податків та агресивного податкового планування (уникнення податків), оцінюється їхній розмір, наявні обмеження для застосування, наслідки (окрім власне зменшення бюджетних надходжень), та перспективи і способи подолання – із їхніми наслідками. Це дозволить дійти висновків щодо черговості та пріоритетності заходів з подолання тіньової економіки.

Набір інструментів уникнення податків в Україні не дуже відрізняється від інших країн. До стандартного набору, зокрема, входять:

• Контрабанда:

– маніпуляції з митною вартістю товарів;

– перерваний транзит;

– пряма контрабанда.

• Розкрадання ПДВ:

– незаконне відшкодування з бюджету при експорті; 

– фіктивне підприємництво (missingtrader), зокрема карусельні схеми.

• Контрафакт;
• Переміщення прибутку до «податкових гаваней» («офшорів»);
• Викривлення бази оподаткування (приховування обсягів продажу);
• Зловживання податковими пільгами та преференціями;

Неофіційне підприємництво та індивідуальна економічна діяльність без реєстрації.

Разом з тим, в Україні є і певні нетипові явища, існування яких значною мірою пояснює коротко описані вище відмінності. 

Зважаючи на велику кількість аргументів, Державна регуляторна служба України не підтримала законопроект Мінсоцполітики щодо ФОП.