Інформація про здійснення органами виконавчої влади державної регуляторної політики у 2020 році

Інформація про здійснення органами виконавчої влади

державної регуляторної політики у 2020 році

Аналіз дотримання органами виконавчої влади вимог законодавства  про державну регуляторну політику при підготовці, прийнятті та відстеженні результативності дії регуляторних актів засвідчив про таке.

У 2020 році на загальнодержавному рівні відбулось суттєве зростання рівня відповідності регуляторної діяльності органів виконавчої влади затвердженим планам діяльності з підготовки проектів регуляторних актів (далі – план).

Так, якщо у 2019 році, при поданні на погодження до Державної регуляторної служби України (далі – ДРС), лише 69 відсотків проектів регуляторних актів центрального рівня відповідали принципу передбачуваності, то у 2020 році цей показних зріс до майже 73 відсотків. 

Підвищення рівня відповідності регуляторної діяльності центральних органів виконавчої влади затвердженим планам характеризувалось таким:

• більш, ніж на третину (на 35,7 відсотків) зменшилась кількість «злісних» порушників – регуляторних органів центрального рівня, у яких більше половини проектів регуляторних актів, поданих на погодження, не були включені до відповідних планів (з 14 регуляторних органів у 2019  році до 10 – у 2020 році). Зокрема, з відповідним порушенням здійснювали свою регуляторну діяльність НКРЕКП, СБУ, Морська адміністрація,  Укртрансбезпека, ДСНС, МОЗ, Держгеокадастр, Мінцифри, Держмитслужба, Укравтодор;
• вдвічі (з 7-ми у 2019 році з 14-ти у 2020 році) зросла кількість  регуляторних органів центрального рівня, регуляторна діяльність яких  провадилась виключно у відповідності із затвердженими планами. Зокрема, у 2020 році розробку проектів регуляторних актів у відповідності з затвердженими планами здійснювали Міненерго, Держгеонадра, Держатомрегулювання, МКІП, Держфінмоніторинг, Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей, НКРЗІ, АМК, Держлісагентство, ПФУ, Держенергонагляд, Держрибагентство, Держводгосп, Держаудитслужба;
• зменшилась (з 5-ти до 4-х) кількість регуляторних органів центрального рівня, у яких жоден з проектів, що подавалися на погодження до ДРС, не був запланований до розробки у встановленому Законом порядку. Відповідне порушення було виявлено, зокрема, у  регуляторній діяльності Укртрансбезпеки (другий рік поспіль), Нацполіції, НКРЕКП, СБУ та Морської адміністрації. 

У той же час, рівень відповідності регуляторної діяльності місцевих органів виконавчої влади затвердженим планам дещо знизився у порівнянні з минулим роком. Зокрема, показник питомої ваги проектів регуляторних актів, розробка яких при поданні на погодження до ДРС не була передбачена відповідними планами у 2020 році склав 6 відсотків (у 2019 році – 5 відсотків).  

Крім того,  з 18-ти у 2019 році до 13-ти у 2020 зменшилась кількість регіонів, у яких розробка проектів регуляторних актів проводилась виключно у відповідності з планами діяльності з підготовки проектів регуляторних актів.

Зокрема, протягом 2020 року виключно у відповідності з планами підготовки проектів регуляторних актів, регуляторну діяльність здійснювали місцеві органи виконавчої влади Вінницької, Донецької, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Сумської, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей та м. Києва.

Рівень системності підходу органів виконавчої влади до процесу планування регуляторної діяльності значно покращився  у порівнянні з 2019 роком.

Так, якщо упродовж 2019 року кількість проектів регуляторних актів, включених до планів зросла у 2,2 рази  (з 640 проектів регуляторних актів, включених до планів  регуляторними органами на початок року, до 1220 проектів регуляторних актів  –  на кінець року), то у 2020 році  кількість проектів регуляторних актів, включених до планів, зросла лише у  1,73 рази.

Крім того, як на центральному рівні, так і на регіональному рівні зросла кількість регуляторних органів, плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів яких протягом року зазнали мінімальних змін ( в межах 15-20 відсотків), або взагалі залишились незмінними. Зокрема, упродовж 2020 року  на рівні центральних органів виконавчої влади зазнали мінімальних змін або взагалі залишились незмінними плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів 12-ти органів виконавчої, а на рівні місцевих органів виконавчої влади –  16-ти регіонів.

Зокрема, зазнали мінімальних змін або взагалі залишились незмінними протягом року плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів Держекоінспекції, Держатомрегулювання, Мінрегіону, Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей, НКЦПФР, НКРЗІ, Держлісагентства, Держекспортконтролю, ФССУ, ДКАУ, Держкомтелерадіо та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, а також відповідні плани місцевих органів виконавчої влади Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Черкаської та  Чернігівської областей.

Разом з тим, у окремих центральних органів виконавчої влади рівень системності підходу до здійснення планування регуляторної діяльності залишається низьким. Так, кількість проектів регуляторних актів, включених до плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів  протягом року у Мінекономіки зросла з  48 до 216 проектів регуляторних актів, у МКІП  – з 1 до 18, у МОН  – з 9 до 41, у Міноборони – з 3 до 10, у ДПС  – з 3 до 34, у ФДМУ – з 9 до 29.  

Відповідно до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – Закон) у грудні 2020 року органами виконавчої влади здійснено планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2021 рік. Загальна кількість проектів регуляторних актів, запланованих органами виконавчої влади до розробки у 2021 році, становить 656 проектів регуляторних актів, з яких розробку 524 проектів планують здійснити органи виконавчої влади центрального рівня, 132 проектів – органи виконавчої влади місцевого рівня.

Планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2021 рік з дотриманням вимог та термінів, визначених Законом, здійснено: 

• на центральному рівні – 34-ма центральними органами виконавчої влади (у 2019 році – 30-ма центральними органами виконавчої влади);
• на регіональному рівні як і минулого року – 23-ма облдержадміністраціями та КМДА.

Два регуляторних органи центрального рівня (Мінцифра та Мінрегіон)  планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2021 рік здійснили з порушенням визначених Законом термінів. Слід зазначити, що Мінціфри вже другий рік поспіль планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів провадить з відповідним порушенням.

Затверджені плани центральних та місцевих органів виконавчої влади (за виключенням плану Львівської ОДА) розміщені на офіційних веб-сайтах відповідних органів виконавчої влади.

Двома регуляторними органами центрального рівня (Міністерством молоді та спорту України та Пенсійним фондом України) та Сумською  облдержадміністрацією повідомлено, що у 2021 році розробка проектів регуляторних актів не планується. У разі виникнення потреби у розробці проектів регуляторних актів відповідні Плани будуть затверджені.

У 2020 році майже на 13 відсотків збільшились обсяги розробки проектів регуляторних актів. Зокрема, протягом 2020 року центральними та місцевими органами виконавчої влади розроблено та подано на погодження до ДРС 757 проектів регуляторних актів у той час як у  2019 році – 671 проект регуляторних актів.

При цьому, кількість проектів регуляторних актів, розроблених та поданих на погодження до ДРС центральними органами виконавчої зросла більш, ніж на 21% (з 532 проектів регуляторних актів  у 2019 році до 645 – у 2020 році), а кількість проектів регуляторних актів, розроблених місцевими органами виконавчої влади, зменшилась майже на 20% (з 139 проектів регуляторних актів  у 2019 році до 111 – у 2020 році).  Слід зазначити, що зменшення кількості проектів регуляторних актів, розроблених місцевими органами виконавчої влади спостерігається вже другий рік поспіль. Загалом, за останні 2 роки щорічні обсяги розробки проектів регуляторних актів місцевими органами виконавчої влади скоротились у 2 рази (з  225 проектів регуляторних актів – у 2018 році  до  111 проектів регуляторних актів – у 2020 році). Відповідне зниження регуляторної активності місцевих органів виконавчої влади, за позицією ДРС, є результатом проведенням в України реформи адміністративно-територіального устрою, в ході якої у 2020 році кількість «потенційних» регуляторних органів, в особі райдержадміністрацій,  скоротилась у 3,6  рази – з 490 до 136. 

Зокрема,  скорочення обсягів розробки проектів регуляторних актів у 2020 році було характерним для 17-ти регіонів – Вінницької,  Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Тернопільської, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської областей. У 2019 році тенденція до скорочення обсягів розробки проектів регуляторних актів була характерна для 13 регіонів.

Найбільш суттєве зниження регуляторної активності виявлено у Полтавській (з 31 проекту регуляторного акта, розробленого у 2019 році – до 10 у 2020), Київській  (з 10 до 1) та  Черкаській областях (з 16 до 5).

Крім того, майже втричі (з 3 у 2019 році до 8 у 2020) зросла кількість регіонів, місцевими органами виконавчої влади яких  протягом 2020 року на погодження до ДРС не надано жодного проекту регуляторного акта. Серед них, зокрема, Волинська, Дніпропетровська, Житомирська, Кіровоградська, Львівська, Рівненська, Тернопільська та Чернівецька області.

У 2020 році показник дотримання процедури підготовки аналізу регуляторного впливу при підготовці проектів регуляторних актів зріс майже на 1% і за підсумками року становив 99,1%  відсоток. Показник дотримання процедур з оприлюднення проектів регуляторних актів продовжив зростати і за підсумками року досяг рівня 98,7%  (проти 98 у 2019 році).

У 2020 році суттєво покращився загальний рівень відповідності проектів регуляторних актів вимогам та принципам державної  регуляторної політики.

Зокрема, кількість прийнятих ДРС рішень про відмову в погодженні проектів регуляторних актів, які не відповідали принципам державної регуляторної  політики, знизилась з 26,7%  у 2019 році до 20,3%  у 2020 році.

За позицією ДРС, відповідне покращення зумовлено системним та послідовним наданням ДРС протягом 4-х років поспіль «адресних» консультацій представникам центральних органів виконавчої влади на етапі розробки проектів регуляторних актів. 

Так, протягом 2016-2020 років спеціалістами ДРС проведено 1023 консультацій (у 2020 році – 178 консультацій), що сприяло зростанню кількості проектів регуляторних актів, при підготовці яких розробники керувались принципом – спочатку аналіз існуючої проблеми і лише потім пошук оптимального механізму її розв’язання.

Відтак, у 2020 році в цілому  по Україні:

• більш ніж на 9% зросла питома вага АРВ, які  на момент подання їх до ДРС відповідали вимогам Методики (з 46,7% у 2019 році до 56 % у 2020 році);
• більш ніж на 9% зросла питома вага АРВ, що містили економічні розрахунки витрат, яких зазнають суб’єкти господарювання внаслідок дії регулювань (з 78% у 2019 році до 87,3% у 2020). На рівні  центральних органів виконавчої влади відповідне зростання склало 12%;
• майже на 9% зросла питома вага АРВ, що містили оцінку бюджетних витрат на впровадження запропонованих регулювань у дію, що в умовах економічної кризи також має ключове значення (з 81% у 2019 році до 89,8% у 2020). На рівні  центральних органів виконавчої влади відповідне зростання склало 12%;
• майже на 2% зросла питома вага АРВ, щодо яких розробниками проведено  М-тест, з тих що потребували вимірювання впливу на суб’єктів малого підприємництва (з 85% у 2019 році до 86,9% у 2020). На рівні  центральних органів виконавчої влади відповідне зростання склало 2%.

Так, у 2020 році 7-ма регуляторними органами центрального рівня (НКРЗІ, ДПС, Держмитслужба, Держпраці, Держатомрегулювання, Держгеонадра та Держфінмоніторинг) та місцевими органами виконавчої влади   8-ми регіонів (Донецької, Запорізької, Івано-Франківської, Миколаївської, Одеської, Сумської,  Хмельницької областей та м. Києва) було досягнуто 100 відсотковий рівень відповідності АРВ вимогам Методики.

При цьому, у 2020 усі активні розробники проектів регуляторних актів забезпечили рівень якості підготовлених ними АРВ та виконання відповідних вимог Закону і Методики у понад 50%.

Для порівняння – у 2019 році низький рівень якості підготовлених АРВ (нижче 50%) було виявлено у регуляторній діяльності 4 центральних органів виконавчої влади, а саме: Держпраці (22%), Міноборони (14%), Мінприроди (8%), Держекоінспекції (0%.) та місцевих органів виконавчої влади лише 1 регіону – Київської області (0%).

Слід пам’ятати, що здійснення АРВ відповідно до вимог Методики сприяє зменшенню втручання державних органів у діяльність суб’єктів господарювання, усуненню бар’єрів, у тому числі адміністративних, для ведення бізнесу шляхом всебічного обґрунтування розробниками ефективності запропонованого  державного регулювання.

Зокрема, у межах надання ДРС методологічної допомоги розробникам проектів регуляторних актів при підготовці АРВ, доопрацювання з метою спрощення умов ведення бізнесу зазнали такі проекти регуляторних актів:

• проект наказу Мінфіну «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії органів Державної податкової служби України та банків у процесі передачі інкасових доручень (розпоряджень) в електронній формі», розробником якого виступала ДПС.

Проект наказу розроблений з метою оптимізації витрат часу, трудових та фінансових ресурсів органів виконавчої влади у податковій сфері та у сфері казначейського обслуговування, а також зменшення паперового документообігу між ними.

Запровадження процедури оформлення та доставки інкасових доручень (розпоряджень) контролюючим органом від стягувача – юридичної особи до банку в електронному вигляді, з використанням телекомунікаційних мереж, засобів технічного та криптографічного захисту інформації дозволить заощадити суб’єктам господарювання близько 4 млн. грн. на рік.

При цьому, за прогнозною оцінкою розробника, економія коштів держави складе близько 94 млн. грн. на рік;

• проекти наказів Міністерства фінансів України «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547» та «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13», розробником яких виступав Мінфін.

Зазначені проекти наказів є підзаконними нормативно-правовими актами та розроблені за результатом прийняття Закону України від 20.09.2019 № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг», що створив правові підстави для запровадження програмних реєстраторів розрахункових операцій (РРО) як альтернативи класичним реєстраторам розрахункових операцій.

Проектами наказів передбачалось врегулювати питання виключно щодо надання альтернативи для суб’єктів господарювання при виборі способу застосування поряд із класичними РРО, інших технологічних та/або програмних рішень (програмні РРО).

У зв’язку з тим, що зазначене питання набуло значного резонансу серед представників малого бізнесу, ДРС звернулася до Мінфіну з вимогою провести розрахунки втрат від запровадження державного регулювання для суб’єктів малого підприємництва.

Під час опрацювання проектів та додаткових матеріалів, наданих Мінфіном, було встановлено, що зволікання із затвердженням підзаконних нормативно-правових актів призведе до ситуації, за якої суб’єкти господарювання матимуть виключно один унормований спосіб застосування реєстраторів розрахункових операцій на рівні класичного, застарілого типу РРО. Зазначений спосіб є, якнайменше, втричі дорожчим у порівнянні з альтернативним. За даними Мінфіну та Всеукраїнської громадської організації «Союз захисту підприємництва» прогнозовані витрати на одного суб’єкта господарювання на застосування класичного РРО становитимуть 11-19,5 тис. грн., а альтернативного – від 4 до 7,5 тис. грн;

• проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм втрат нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, відпуску та транспортування», розробником якого виступало Мінекоенерго.

Проектом передбачається встановити максимально допустимі витрати нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, відпуску та транспортування автомобільних, залізничним, водним і трубопровідним транспортом.

На сьогоднішній день відсутність в Україні нормативного врегулювання втрат нафтопродуктів негативно впливає на фінансовий стан суб’єктів господарювання, які працюють у сфері виробництва, транспортування, зберігання та розподілу нафтопродуктів, а також споживачів нафтопродуктів. Фінансові збитки суб’єктів господарювання зумовлені необхідністю сплачувати акцизний податок та податок на додану вартість з нафтопродуктів, яких не стало в результаті здійснення операцій з ними (приймання, відпуску, зберігання, транспортування), що пов’язано, головним чином, із їх природною властивістю – летючістю.

Облік втрат є необхідним, оскільки у разі його відсутності у суб’єктів господарювання порушується податковий та бухгалтерський облік, виникає безпідставна матеріальна відповідальність посадових осіб.

Враховуючи важливість питання, ДРС було проведено низку нарад з представниками розробника та бізнес-середовища, внаслідок чого з проекту постанови було виключено ряд коефіцієнтів, застосування яких могло призвести до непрозорості обліку втрат нафтопродуктів.

Доопрацьована редакція проекту постанови дозволить:

• зменшити адміністративні витрати на ведення обліку нафтопродуктів;
• налагодити прозорий бухгалтерський облік обсягу нафтопродуктів;
• уникнути необґрунтованої сплати податків за втрачений природнім шляхом нафтопродукт;
• зменшити вартість нафтопродуктів на ринку.

Послідовна незмінно принципова позиція ДРС в частині  залишення без розгляду проектів регуляторних актів, що  не  оприлюднені  у порядку, визначеному Законом, сприяє зростанню рівня дотримання органами виконавчої влади  процедур з оприлюднення проектів регуляторних актів.

Зокрема, згідно із статистичними даними у 2020 році  загальний рівень дотримання органами виконавчої влади процедур з оприлюднення проектів регуляторних актів  склав  98,7% (у 2019 році цей показник становив 98,2 %).

При цьому у 2020 році не лише зменшилась кількість проектів регуляторних актів, при розробці яких було порушено принцип прозорості та врахування громадської думки, але й зменшилась кількість регуляторних органів центрального та місцевого рівня, у регуляторній діяльності яких виявлено відповідне порушення. 

Загалом упродовж 2020 року з причин порушення вимоги процедури оприлюднення ДРС було залишено без розгляду 45 проектів регуляторних актів (42 проекти – центральних органів виконавчої влади та 3 проекти – місцевих органів виконавчої влади). Для порівняння, у 2019 році з аналогічних причин було залишено без розгляду 54 проекти регуляторних актів (49 проектів – центральних органів виконавчої влади та 5 проектів – місцевих органів виконавчої влади).

Так, на рівні центральних органів виконавчої влади у 2020 році питома вага проектів регуляторних актів, залишених ДРС без розгляду через порушення розробниками принципу прозорості та врахування громадської думки, зменшилась майже на 4% (з 10,2% – у 2019 році до 6,5 % – у 2020 році), а кількість «розробників – порушників»  зменшилась до 19 регуляторних органів  (проти 21 регуляторного органу – у 2019 році).

При цьому у регуляторній діяльності 6 міністерств та відомств  (Мінекономіки, Мінінфраструктури, Міноборони, МОН, МОЗ, Мінсоцполітики) відповідні порушення вимог Закону виявлені вже третій рік поспіль.  Крім того, у 2020 році відповідні порушення вимог Закону були виявлені у регуляторній діяльності ще 13 регуляторних органів – МВС, ДСНС, Міндовкілля, Держекоінспекції, Держгеокадастру, Мінрегіону, Мінцифри, Мінфіну, Держфінмоніторингу, Держспецзв’язку, Укравтодору,  Держлісагентства та СБУ. 

Аналогічна тенденція простежувалась і на рівні місцевих органів виконавчої влади. Так, питома вага проектів регуляторних актів, залишених ДРС без розгляду через порушення розробниками принципу прозорості та врахування громадської думки зменшилась у порівнянні  з 2019 роком з 3,5% до 3%, а кількість регіонів, в яких було виявлене відповідне порушення Закону з 4-х регіонів до 2-х регіонів. 

Зокрема, порушення принципу прозорості та врахування громадської думки  у 2020 році було виявлено у регуляторній діяльності  місцевих органів виконавчої влади лише Вінницької та Івано-Франківської областей.

У 2020 році суттєво покращився загальний рівень відповідності проектів регуляторних актів вимогам та принципам державної  регуляторної політики.

Зокрема, кількість прийнятих ДРС рішень про відмову в погодженні проектів регуляторних актів, які не відповідали принципам державної регуляторної  політики, знизилась з 26,7%  у 2019 році до 20,3%  у 2020 році.

При цьому, якщо на рівні центральних органів виконавчої влади відсоток проектів регуляторних актів, які не відповідали принципам державної регуляторної  політики, суттєво зменшився (з 30% від загальної кількості  розроблених у 2019 році до 21% – у 2020 році), то на рівні місцевих органів виконавчої влади цей показник вже третій рік залишається незмінним і становить 16 відсотків.

Крім того, на рівні центральних органів виконавчої влади у 2020 році втричі зросла кількість регуляторних органів, всі проекти яких були розроблені виключно з дотриманням вимог та принципів державної регуляторної політики (з 3-х регуляторних органів у 2019 році до 9-ти регуляторних органів – у 2020 році). Так, виключно з дотриманням вимог та принципів державної регуляторної політики у 2020 році здійснювали регуляторну діяльність Держгеонадра, НКРЗІ, Держпродсоживслужба, Держрибагентство, Держводагентство, Держатомрегулювання, Держаудитслужба, Держенергонагляд,  Держприкордонслужба.

 На рівні місцевих органів виконавчої влади навпаки, у 2020 році кількісті регіонів, в яких всі проекти регуляторних актів місцевих органів виконавчої влади, подані на погодження до ДРС, були визнані такими, що відповідають вимогам та принципам державної регуляторної політики залишилась незмінною та становила 7 регіонів. Зокрема, у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Сумській, Хмельницькій областях, а також м. Києві всі подані на погодження проекти регуляторних актів відповідали вимогам та  принципам державної регуляторної політики.

Крім того, у 5-ти регіонах (Вінницькій, Закарпатській, Запорізькій,  Миколаївській та Херсонській областях) рівень відповідності проектів регуляторних актів вимогам та принципам державної регуляторної політики за підсумками 2020 року є вищим, ніж у 2019 році.

Незважаючи на те, що загальний рівень відповідності проектів регуляторних актів вимогам та принципам державної  регуляторної політики у 2020 році покращився, рівень відповідності проектів регуляторних актів окремих центральних органах виконавчої влади та регіонів принципам державної регуляторної є нижчим, ніж загальний рівень.

Так, якщо за результатами опрацювання проектів регуляторних актів центральних органів виконавчої влади 79% проектів було визнано такими, що відповідають принципам державної регуляторної політики, то у Мінінфраструктури відповідний показник становив лише 53%, у МІКП, Мінюсту, Укравтодору, Держекоінспекції, АМКУ  – 67 %, Мінрегіону – 69%, ФДМУ – 70%,  МОЗу – 72%.  В регіонах  рівень відповідності проектів регуляторних актів принципам державної регуляторної нижче загального рівня (84%) було виявлено у Полтавській (40%), Херсонській (40%), Харківській (50%), Закарпатській (75%) та Чернігівській (75%) областях.

З метою недопущення запровадження регулювань, наслідком прийняття яких могло стати погіршення умов провадження господарської діяльності та створення передумов для зловживань в окремих сферах господарської діяльності, ДРС було відмовлено в погодженні низки проектів регуляторних актів, розроблених центральними органами виконавчої влади.

Серед них,  зокрема:

• проект наказу Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Порядку встановлення заборони експлуатації вантажних вагонів на залізничному транспорті», розроблений Міннфраструктури

Проектом пропонувалось встановити механізм заборони експлуатації вантажних вагонів на залізничному транспорті та запровадити обов’язкову оцінку залишкового ресурсу вагонів після закінчення призначеного строку служби перед кожним плановим ремонтом.

В АРВ до проекту розробником зазначалось, що відсутність правового врегулювання питання продовження строку служби вантажних вагонів призводить до порушення технології ремонту таких вагонів та недотримання нормативних параметрів вагона при випуску його з ремонту.

Однак, представники бізнесу мали перестороги щодо введення обмежень на строк експлуатації вантажних вагонів, що могло призвести до гострого дефіциту вантажних вагонів та зростання цін на вагони з подальшим негативним впливом на економіку України.

При цьому розробником не було проведено оцінку витрат суб’єктів господарювання, що будуть понесені внаслідок дії регулювання. Водночас за розрахунками представників експертного бізнес-середовища було встановлено, що прийняття проекту наказу може призвести до скорочення парку вантажних вагонів на 39% до 2028 року. Для заміщення такої кількості вагонів суб’єктам господарювання, які нині вже знаходяться у складному економічному стані, необхідно буде витратити понад 93 млрд грн. ;

• проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до розмірів плати за проходження суден шлюзами Дніпровського каскаду», розроблений Мінінфраструктури.

Проектом постанови пропонувалось підвищити у 2,1 рази плати за шлюзування за проходження суден шлюзами Дніпровського каскаду. При цьому, в АРВ до проекту розробник зазначав, що це забезпечить зростання доходів ДП «Укрводшлях» на 16,1 млн грн на рік, які будуть спрямовані на утримання шлюзового господарства у належному стані та підвищення безпеки судноплавства на внутрішніх водних шляхах України.

Водночас забезпечення експлуатаційно-безпечного стану судноплавних шлюзів фінансується з державного бюджету за відповідною бюджетною програмою.

Розробка проекту також не узгоджувалась з Планом заходів щодо дерегуляції господарської діяльності та покращення бізнес-клімату, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 р. № 1413-р, яким передбачено скасування плати за шлюзування для суден.

Крім того, в АРВ до проекту розробником не наведено жодних аргументів та обґрунтувань щодо необхідності стягнення з суб’єктів господарювання додаткових 16,1 млн грн. щороку на ремонтні роботи судноплавних шлюзів;

• проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезень пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», розроблений Укртрансбезпекою.

Проектом постанови передбачалось запровадити, зокрема, вимоги щодо використання автобусів, пристосованих для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, в кількості 35 відсотків від загальної кількості автобусів для міжнародних перевезень та 50 відсотків від загальної кількості транспортних засобів на внутрішніх маршрутах, а також необхідності обладнання автомобільного транспорту пристроями обмеження швидкості тощо.

Водночас, відповідно до чинного законодавства перехід до застосування норм щодо використання автобусів, пристосованих для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, має перехідний період до 2025 року. Включення їх до ліцензійних умов призведе до необхідності їх негайного виконання ліцензіатами, що потребувало б негайних суттєвих капіталовкладень для перевізників, які не обраховані в АРВ.

Прийняття проекту постанови могло призвести до анулювання ліцензій майже усіх існуючих в Україні перевізників пасажирів, які забезпечують перевезення на автобусних маршрутах загального користування. Для недопущення можливості транспортного колапсу ДРС запропонувало розробнику ретельно оцінити ситуацію, що склалася на ринку автомобільних перевезень, зокрема, щодо кількості автобусів, які потребують реконструкції, та/або придбання нових моделей автобусів, які вже обладнані всім необхідним устаткуванням щоб відповідати встановленим вимогам.

Крім того, в АРВ не визначено загальний обсяг коштів, необхідних для виконання суб’єктами господарювання визначеного регулювання, при тому, що лише витрати на обладнання автомобільного транспорту пристроями обмеження швидкості складуть за оцінкою розробника понад 182 млн. грн.;

• проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку здійснення постійного та обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання, галузей та окремих територій», розроблений Мінекоенерго.

За інформацією розробника проект розроблено з метою вдосконалення правового регулювання господарських відносин між гірничими підприємствами та державними аварійно-рятувальними службами, що дозволить залучити додаткове джерело фінансування та зменшити навантаження на Державний бюджет.

Водночас аналіз проекту встановив, що його приписи безпосередньо спрямовані на запровадження безальтернативного способу оплати за аварійно-рятувальне обслуговування суб’єктів недержавної форми власності – виключно за рахунок коштів таких суб’єктів.

При цьому в АРВ до проекту розробник зазначав що розмір коштів, які витрачатимуться суб’єктами господарювання в зв’язку з виконанням вимог акта, не зміниться. Натомість дане твердження не узгоджувалось з логікою проекту і не відповідало дійсності.

Згідно з проведеними розробником розрахунками витрати, пов’язані зі здійсненням постійного та обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування, лише на одне гірниче підприємство складуть 5,8 млн. грн. Сумарні витрати суб’єктів господарювання на виконання умов регулювання складуть понад 250 млн. грн.

Загалом, у 2020 році ДРС шляхом прийняття рішень про відмову у погодженні проектів регуляторних актів, які не відповідали вимогам та принципам державної регуляторної політики, було упереджено впровадження неефективних та необґрунтованих регулювань, прийняття яких передбачало 25,4 млрд. грн. додаткових витрат для суб’єктів господарювання.

Згідно із Законом регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо розробниками не було дотримано процедур оприлюднення, підготовки аналізу регуляторного впливу, погодження із уповноваженим органом.

Слід зазначити, що у 2020 році у регуляторній діяльності центральних та місцевих органів  виконавчої влади збереглась позитивна тенденція до зменшення кількості регуляторних актів, які приймаються з порушенням  вимог Закону в частині обов’язковості подання їх на погодження до ДРС.

Так, протягом 2020 року та протягом січня 2021 року виявлено 9 регуляторних актів, при прийнятті яких було порушено вищезгадані вимоги Закону, розробниками 6-ти регуляторних актів виступали центральні органи виконавчої влади, 3-х – місцеві органи виконавчої влади.  Для порівняння, у 2019 році з відповідним порушенням було виявлено прийняття 12 регуляторних актів (розробниками 6-ти регуляторних актів виступали центральні органи виконавчої влади, 6-ти – місцеві органи виконавчої влади), а у 2018 році – 23 регуляторних акти (розробниками 3-х регуляторних актів виступали центральні органи виконавчої влади, 20 – місцеві органи виконавчої влади).

У 2020 році на рівні центральних органів виконавчої влади усі регуляторні акти, прийняті без дотримання процедури погодження, визначеної Законом,  є  власними Урядововими рішеннями.

При цьому з 7-ти Урядових рішень, прийнятих з відповідним порушенням:

• стосовно 1 регуляторного акту ДРС було прийнято рішення про  відмову в погодженні з причин невідповідності його вимогам та принципам державної регуляторної політики,
• 1 регуляторний акт після отримання від ДРС висновку, що його прийняття може призвести до порушень законних прав та інтересів громадян та суб’єктів господарювання, на погодження до ДРС не подавався;
• 5 регуляторних актів прийняті взагалі без будь-якого погодження.

На центральному рівні порушення процедури погодження проектів регуляторних актів у 2020 році виявлено у регуляторній діяльності  Мінсоцполітики та Міндовкілля. Зокрема, з порушенням визначеної Законом процедури погодження з ДРС, були прийняті регуляторні акти, якими регламентувались питання:

• здійснення контролю за додержанням вимог Закону України «Про соціальні послуги»;
• визначення Порядку регулювання тарифів на соціальні послуги; 
• визначення Порядку проведення моніторингу надання та оцінки якості соціальних послуг;
• затвердження критеріїв діяльності надавачів соціальних послуг;
• внесення змін до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами тощо. 

На рівні місцевих регуляторних органів у 2020 році кількість регуляторних актів, прийнятих місцевими органами виконавчої влади без погодження з ДРС, зменшилась вдвічі з 6-ти у 2019 році до 3-х – у 2020 році. Крім того, у 2020 році  скоротилась і кількість регіонів,  в яких були виявлені факти прийняття регуляторних актів без погодження з ДРС. Так,  якщо у 2019 році  без погодження з ДРС регуляторні акти приймались у 3-х регіонах, то у 2020  – у 2-х  – Вінницькій та Київській областях.

Зокрема, без погодження з ДРС були прийняті регуляторні акти, якими  передбачалось врегулювання питань:

• затвердження Умов конкурсу з перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування Іванківського району Київської області (Київська область);
• проведення конкурсу з визначення підприємства (організації) для здійснення функцій робочого органу при проведенні конкурсу з перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального  користування, що не виходять за межі території Могилів-Подільського району (Вінницька область);
• затвердження Положення та Регламент центру надання адміністративних послуг (Вінницька область).

Протягом 2020 року до ДРС надійшло 617 звітів про відстеження результативності дії регуляторних актів. З них, 500 звітів надано регуляторними органами центрального рівня, 117 звітів – місцевими  органами виконавчої влади.

Слід зазначити, що на рівні центральних органів виконавчої влади кількість наданих звітів зросла з 485 звітів у 2019 до 500 звітів у 2020,  в той час як на рівні місцевих органів виконавчої влади, навпаки, зменшилась з 136 звітів у 2019 до 117 звітів у 2020.

На рівні центральних органів виконавчої влади кількість регуляторних органів, якими у 2020 році провадились заходи з відстеження результативності дії регуляторних актів не змінилась у порівнянні з 2019 роком. Зокрема, у 2020 році заходи з відстеження результативності дії  регуляторних актів провадились 27-ма регуляторними органами центрального рівня.

Разом з тим, у 2020 році зросла кількість регуляторних органів центрального рівня (з 11 до 13), які протягом року збільшили обсяги проведення робіт по відстеженню результативності дії регуляторних актів. Відповідна активізація окремих регуляторних органів центрального рівня призвела до зростання на 3% і загального обсягу проведення центральними органами виконавчої влади заходів з відстеження  результативності дії регуляторних актів. Зокрема, збільшили обсяги проведення робіт по відстеженню результативності дії регуляторних актів Держпродспоживслужба, Мінсоцполітики, ПФУ, Держспецзвязку, Мінфін, Держаудитслужба, АМКУ, СБУ, МОЗ, Держприкордонслужба, МВС, НКРЗІ, ДПС.

При цьому, 4 регуляторних органи центрального рівня (МОЗ, АМКУ, СБУ та Адміністрація Державної прикордонної служби), які є постійними учасниками регуляторного процесу і які у попередні роки, зокрема у 2019,  не виконували вимоги Закону щодо відстеження результативності дії регуляторних актів, у 2020 році започаткували проведення відповідних заходів та надали до ДРС звіти про відстеження регуляторних актів.

 У 2020 році зросла кількість регуляторних органів центрального рівня, якими приймалось рішення щодо необхідності скасування або внесення змін до регуляторних актів, щодо яких провадилось відстеження результативності їх дії. Зокрема, у 2020 році за результатами проведених відстежень 16-ма регуляторними органами центрального рівня (Мінінфраструктури, Держатомрегулювання, Міністерством енергетики та захисту довкілля,  МВС, МОН, Мінекономіки, Мінрегіон, Держспецзв’язку, Мінфін, ДПС, Держаудитслужба, ФДМ, НКЦПФР, НКРЗІ, Нацкомфінпослуг та ПФУ) було зроблено висновок про необхідність скасування або внесення змін стосовно 49-ти регуляторних актів. Для порівняння, у 2019 році відповідні рішення приймались 9-ма регуляторними органами стосовно 55-ти регуляторних актів. При цьому слід зазначити, що станом на 30.12.2020 зазнали фактичного скасування або внесення змін  майже 43% (21 з 49) регуляторних актів, щодо яких приймались відповідні рішення, в той час як у 2019 році фактичного скасування або внесення змін зазнали лише 16% (9 з 55) регуляторних актів, щодо яких приймались відповідні рішення.

У той же час, на рівні місцевих органів виконавчої влади вже другий рік поспіль спостерігається тенденція до зниження обсягів здійснення заходів з відстеження результативності дії регуляторних актів. Зокрема, у 2019 році обсяги здійснення заходів з відстеження результативності дії регуляторних актів зменшились на 23% (з 177 регуляторних актів, щодо яких провадилось відстеження результативності дії у 2018 році до 136 регуляторних актів у 2019 році), а у 2020 році – ще на 8,6%.  Відповідно у 2020 році місцевими органами виконавчої влади було здійснено відстеження результативності дії 117 регуляторних актів.

У порівнянні з минулим роком зросла кількість регіонів, місцевими органами виконавчої влади яких протягом року не подано до ДРС жодного звіту про відстеження. Так, якщо у 2019 році в 6-ти регіонах (Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях) місцевими органами виконавчої влади не було подано до ДРС жодного звіту про відстеження, то у 2020 році кількість таких регіонів збільшилась до 8-ми. Серед них, зокрема, Волинська, Дніпропетровська, Закарпатська, Львівська, Рівненська, Харківська, Хмельницька та Чернівецька області.

У 2020 році показник питомої ваги регуляторних актів, щодо яких регуляторними органами місцевого рівня приймалось рішення щодо необхідності їх перегляду не змінився у порівнянні з минулом роком і склав 5%. В той же час, як і в попередні роки у 2020 році місцеві органи виконавчої влади обмежились лише визнанням регуляторних актів неефективними, не вживаючи при цьому будь-яких практичних дій щодо їх скасування або перегляду.

Так, з 6-ти регуляторних актів, щодо яких місцевими органами виконавчої влади Вінницької, Запорізької, Луганської, Херсонської областей та міста Києва було зроблено висновок про необхідність їх скасування або внесення змін до них, станом на 30.12.2020 року лише 1 регуляторний акт  зазнав перегляду. А саме, до ДРС надійшов проект розпорядження Бериславської РДА «Про затвердження умов конкурсу з визначення пасажирських автоперевізників на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Бериславського району Херсонської області», яким зокрема, передбачається визнати таким, що втратило чинність розпорядження Бериславської РДА № 516 від 15.09.2016, яке за результатами відстеження було визнано неефективним.

У 2020 році ДРС на виконання статті 27 Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – Закон № 1160), на підставі звернень суб’єктів господарювання здійснено експертизу близько п’яти десятків регуляторних актів центральних органів виконавчої влади щодо відповідності їх положень принципам державної регуляторної політики.

За результатами проведеної роботи у 2020 році ДРС прийнято 6 рішень про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики.

Зокрема, рішення про необхідність усунення порушень  принципів державної регуляторної політики  були спрямовані на:

• внесення змін до пункту 6 Вимог щодо ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження, кормів, сіна, соломи, а також побічних продуктів тваринного походження та продуктів їх оброблення, переробки, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.11.2018 № 553, в частині застосування перехідного періоду чи/або відтермінування вимоги щодо необхідності супроводження оригіналами міжнародних сертифікатів товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України до проведення повної процедури затвердження форм міжнародних сертифікатів чи узгодження з відповідним органом країни-експортера/країни походження, оскільки механізм державного регулювання в частині необхідності супроводження товарів, що ввозяться на митну територію України, оригіналами міжнародних сертифікатів, передбачено, а шляхи його практичної реалізації були відсутніми через незатвердження у встановленому порядку форм, що, в свою чергу, не узгоджувалося з принципом ефективності державної регуляторної політики через створення додаткового штучного адміністративного та фінансового навантаження на бізнес, яке призводило до унеможливлення провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання, які здійснюють імпорт в Україну продукції тваринного походження, або їх діяльність залежить від безперебійного імпорту в Україну.

Рішення виконано у встановлений Законом термін;

• внесення зміни до Глави 3 Положення про огляд підприємств, організацій і установ, що проводять підготовку моряків, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 25.11.2005 №1042, в частині виключення положень щодо видачі Протоколу про відповідність підготовки моряків вимогам Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року та національним вимогам, оскільки даний механізм державного регулювання не узгоджується з вимогами актів вищої юридичної сили, зокрема, в частині встановлення на підзаконному рівні вимог щодо надання адміністративної послуги з видачі Протоколу та створює додаткове адміністративне та фінансове навантаження на суб’єктів господарювання.

Рішення оскаржено у встановленому статтею 29 Закону № 1160 порядку;

• визнаня таким, що втратив чинність наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 01.10.2012 № 475 «Про затвердження Порядку внесення установ, організацій та закладів, які здійснюють розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, до переліку Мінприроди України», як такий, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства України та порушує принципи державної регуляторної політики, через відсутність законодавчо визначених підстав для встановлення обов’язкових вимог для суб’єктів господарювання на підзаконному рівні щодо надання дозвільної процедури та адміністративної послуги з внесення організації до Переліку.

У встановлений Законом термін рішення ДРС не виконано.  Відповідно до частини шостої статті 28 Закону дію наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 01.10.2012 № 475 «Про затвердження Порядку внесення установ, організацій та закладів, які здійснюють розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, до переліку Мінприроди України» зупинено та повідомлено Мін’юст про необхідність скасування державної реєстрації відповідного наказу;

• внесення змін  до підпункту 1.5 пункту 1 та пункту 2 Інструкції щодо складання реєстрових карт об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України  від 17.02.1999 № 41 «Про затвердження форми реєстрової картки об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та Інструкції щодо її складання», в частині необхідності у визначені комплексу наявної інформації необхідної для складання реєстрових карток та здійснення потрібного обсягу досліджень чи робіт, необхідних для заповнення відповідної форми реєстрової картки власниками об’єктів утворення відходів (далі – ОУВ) і об’єктів оброблення та утилізації відходів (далі – ООУВ), критерії їх визначення, а також скасування вимог обов’язкового погодження власниками ОУВ та ООУВ, оскільки встановлений  механізм державного регулювання не узгоджується з вимогами актів вищої юридичної сили, в частині обов’язковості проходження суб’єктами господарювання у сфері поводження з відходами процедури погодження реєстрових карток ОУВ з відповідними уповноваженими органами, що обумовлює додаткове необґрунтоване навантаження на суб’єктів господарювання у сфері поводження з відходами.

Рішення виконано у встановлений Законом термін;

• внесення змін до пункту 5 Правил проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може привести до поширення інфекційних хвороб, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 № 280 «Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб», в частині виключення з першого речення цього пункту слів «та акредитаційний сертифікат», а також другого речення цього пункту, оскільки норми щодо обов’язкової наявності у закладів охорони здоров’я, окрім ліцензії на медичну практику, акредитаційного сертифіката не узгоджується з вимогами чинного законодавства, яким задекларовано можливість для закладів охорони здоров’я проходити акредитацію на добровільних засадах, а також через встановлення додаткових адміністративних перепон для отримання права на впровадження господарської діяльності з проведення медичних оглядів, пов’язаних з необхідністю включення закладів охорони здоров’я за заявницьким принципом до Переліку, що в свою чергу не вирішує проблеми проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів з метою запобігання розповсюдженню інфекційних та небезпечних захворювань.

У встановлений Законом термін рішення ДРС не виконано. Відповідно до частини шостої статті 28 Закону дію наказу Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 № 280 «Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб» зупинено та повідомлено Мін’юст про необхідність скасування державної реєстрації відповідного наказу;

• приведення у відповідність до вимог Водного Кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1100 «Про затвердження Порядку розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та перелік забруднюючих речовин, скидання яких у водні об’єкти нормується» Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів речовин у водні об’єкти із зворотними водами, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.12.94 № 116, як такої, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та порушує принципи державної регуляторної політики, оскільки Додатком 3 цієї Інструкції передбачено порядок підготовки матеріалів для погодження і отримання дозволів на розробку гранично допустимих скидів (ГДС) речовин та порядок видачі дозволів, а також положення Інструкції стосовно застосування прикладної програми для програмного забезпечення по розробці ГДС створюють неконкурентні умови для суб’єктів господарювання в частині обмеженого вибору програм для програмного забезпечення по розробці ГДС.

У встановлений Законом термін рішення ДРС не виконано. Відповідно до частини шостої статті 28 Закону дію наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.12.94 № 116 зупинено та повідомлено Мін’юст про необхідність скасування державної реєстрації відповідного наказу.

Підсумовуючи зазначене, до основних тенденцій у реалізації державної регуляторної політики упродовж 2020 року можна віднести:

• підвищення рівня відповідності регуляторної діяльності органів виконавчої влади затвердженим планам, зокрема на рівні центральних органів виконавчої влади;
• підвищення рівня відповідності проектів регуляторних актів вимогам та принципам державної  регуляторної політики, зокрема на рівні центральних органів виконавчої влади;
• зменшення кількості регуляторних актів, розроблених та прийнятих центральними та місцевими органами виконавчої влади з порушенням встановленого Законом порядку в частині обов’язковості подання їх на погодження до ДРС;
• підвищення рівня відповідності АРВ вимогам Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2004 № 308, як на рівні центральними органів виконавчої влади, так і на рівні та місцевих органів виконавчої влади;
• покращення, зокрема на рівні центральних органів виконавчої влади,  рівня фактичного виконання рішень щодо необхідності перегляду регуляторних актів, що приймаються регуляторними органами за результатами відстеження результативності дії регуляторних актів.

Виходячи з цього, пріоритетами у забезпеченні та реалізації державної регуляторної політики у 2021 році мають стати:

• підвищення якості підготовки проектів регуляторних актів та аналізів регуляторного впливу до них, у тому числі, шляхом визначення в АРВ компенсаторних заходів у разі, якщо від запровадження регулювання прогнозується надмірне навантаження на малий бізнес;
• здійснення заходів, спрямованих на втрату чинності положень регуляторних актів, які ускладнюють ведення  господарської діяльності;
• активізація діяльності регуляторних органів в частині виконання заходів з відстеження результативності прийнятих регуляторних актів та фактичного виконання рішень щодо необхідності перегляду регуляторних актів, які за результатами  відстеження результативності їх дії були визнані неефективними.