Рішення від 03.02.2014 № 20 Про необхідність усунення Міністерством екології та природних ресурсів України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

РІШЕННЯ

від 03  лютого 2014 року № 20

Про необхідність усунення Міністерством екології та природних ресурсів України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»

Відповідно до статті 30 Закону України від 11.09.2003 «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – Закон) та на підставі звернення Асоціації «Морські Стивідори України» від 23.01.2014 № МС23-01(3)/14 Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва здійснила експертизу наказу Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 08.09.1999 № 204 (далі – Наказ № 204), яким затверджено Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон у зоні діяльності регіональних митниць і митниць (далі – Положення), зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.11.1999  за № 787/4080, та встановила наступне.

Пунктом 1.12 розділу 1 Положення передбачено, що Підрозділи територіальних органів Мінприроди, що здійснюють екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць, зокрема, проводять експрес-аналіз речовин та матеріалів з метою встановлення їх належності до числа токсичних, радіоактивних речовин або відходів та вмісту забрудненого баласту і стічних вод суден.

В свою чергу, згідно з пунктом 2.2 розділу 2 Положення держекоінспектор у процесі чергування здійснює, серед іншого, експрес-аналіз речовин для їх ідентифікації та встановлення ступеня токсичності    (у разі необхідності).

Таким чином, виходячи з положень Наказу № 204 експрес-аналіз вмісту забрудненого баласту і стічних вод не носить обов`язкового характеру для всіх суден.

Водночас, в супереч вищезазначеному, підпунктом 4.3.3 пункту 4.3 Розділу 4 Положення передбачено, що при огляді судна держекоінспектор самостійно або спільно з уповноваженим Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства або з інспектором державного портового нагляду морського рибного порту за належністю повинен перевірити наявність і оформленість відповідним чином певних документів, зокрема, суднової екологічної декларації.

Даним Положенням також затверджено форму даної декларації (додаток 5 до Положення). Згідно з пунктом 4 форми, для відкачки зазначеного у ній об`єму баласту необхідно отримати відповідний дозвіл Держекоінспекції України.

Держекоінспекція України дозволяє відкачку баласту виключно за результатами експрес-аналізу вмісту баласту на наявність забруднюючих речовин, тобто у разі, якщо показники його забрудненості не перевищують нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у внутрішніх морських водах та територіальному морі.

Відповідні нормативи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 269 «Про затвердження Правил охорони внутрішніх вод та територіального моря від забруднення та засмічення».

В свою чергу, забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил передбачає застосування штрафних санкцій відповідно до статті 59 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, пунктом 2.1 Конвенції про полегшення морського міжнародного судноплавства 1965 року визначено, що державна влада не вимагає для залишення у себе при прибутті або відправленні суден, до яких ця Конвенція відноситься, яких-небудь інших документів крім тих, які вказані в цьому розділі.

Цими документами є:

– загальна декларація;

– декларація про вантаж;

– декларація про суднові припаси;

– декларація про особисті речі команди судна;

– суднова роль;

– список пасажирів;

– документ, що запропонований Всесвітньою поштовою конвенцією;

– морська санітарна декларація.

Таким чином, запровадження у Наказі № 204 такого документу, як суднова екологічна декларація і, як наслідок, обов`язку всім суднам проходити контроль баластної води на вміст забруднюючих речовин, не узгоджується з міжнародними зобов`язаннями, взятими Україною після прийняття зазначеної Конвенції та діючим законодавством.

Крім того, на сьогоднішній день, жодний нормативно-правовий акт вищої юридичної сили в Україні не містить поняття «суднова екологічна декларація».

Тому, наявність відповідних норм в Положенні суперечить статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також не узгоджується з зазначеними вище вимогами законодавства.

Разом з цим, з метою попередження загрози внесення з водяним баластом шкідливих та небезпечних живих організмів статті 67 Водного кодексу України заборонено заходження в територіальне море суден, які не провели заміну ізольованого баласту і не обладнані цистернами і закритими фановими системами для збирання стічних вод будь-якого походження чи установками для очищення та знезараження цих вод, що відповідають міжнародним стандартам.

Таким чином, зазначене положення спростовує необхідність проведення тотального контролю вмісту баластної води на всіх суднах, оскільки перед входом до територіального моря України, відповідно до статті 67 Водного кодексу України судно повинно замінити ізольований водяний баласт.

Отже, наявність в редакції Положення норм, що передбачають необхідність подання суднової екологічної декларації та обов`язковий контроль баластної води на всіх суднах порушують вимоги статті 5 Закону, відповідно до якої однією зі складових забезпечення здійснення державної регуляторної політики є недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти.

Крім того, дія зазначених вище положень Наказу № 204 порушує такі обов’язкові принципи державної регуляторної політики, передбачені статтею 4 Закону, як:

адекватність – відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;  

ефективність – забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб’єктів господарювання, громадян та держави;

збалансованість – забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави.

Керуючись частиною третьою статті 27 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва

вирішила:

запропонувати Міністерству екології та природних ресурсів України визнати таким, що втратив чинність наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України  від 08.09.1999, № 204 «Про затвердження Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць».

Рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва щодо усунення порушень принципів державної регуляторної політики підлягає виконанню у порядку, визначеному статтею 28 Закону, у двомісячний строк з дня прийняття такого рішення.

Виконання цього рішення передбачає підготовку проекту акта про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 08.09.1999, № 204 «Про затвердження Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць» та подання не пізніше одного робочого дня до закінчення строку виконання відповідного рішення до уповноваженого органу копії проекту акта.

У разі невиконання рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики або не оскарження цього рішення органом виконавчої влади протягом встановленого в Законі строку, дія регуляторного акта, щодо якого було прийнято відповідне рішення, зупиняється наступного дня з дня закінчення строку виконання такого рішення.

Подання скарги щодо рішення уповноваженого органу не зупиняє дії цього рішення.