Роз’яснення щодо здійснення місцевими державними адміністраціями регуляторної діяльності у сфері надання адміністративних послуг

За результатами проведеного аналізу проектів регуляторних актів на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», які розроблялися на виконання вимог Закону України «Про адміністративні послуги» та подавалися Держпідприємництву України на погодження місцевими державними адміністраціями протягом поточного року, з метою скорочення витрат часу на підготовку та прийняття відповідних регуляторних актів у подальшому пропонуємо при їх підготовці врахувати наступне.

І. Щодо порядку утворення та діяльності центрів надання адміністративних послуг

Порядок утворення та діяльності центрів надання адміністративних послуг регулюється статтею 12 Закону України «Про адміністративні послуги» (далі – Закон).

Відповідно до частин другої та третьої цієї статті Закону центри надання адміністративних послуг утворюються при міських радах (їх виконавчих органах) міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київській, Севастопольській міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях.

У населених пунктах, які є адміністративними центрами областей, районів і Автономної Республіки Крим, а також у містах Києві та Севастополі центри надання адміністративних послуг утворюються за рішенням відповідних селищних або міських рад і можуть забезпечувати надання адміністративних послуг, у тому числі відповідними обласними, районними та міськими державними адміністраціями, на основі узгоджених рішень.

1. Відповідно до частини десятої цієї ж статті Закону положення про центр надання адміністративних послуг затверджуються органом, який прийняв рішення про утворення центру, відповідно до примірного положення про центр надання адміністративних послуг. Примірне положення про центр надання адміністративних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2013 № 118 (далі – Примірне положення).

У Положенні про центр надання адміністративних послуг, утвореному при місцевій державної адміністрації (міській раді або її виконавчому органі) (далі – Положення), повинні бути визначені форма, права, обов’язки, порядок організації та діяльності центру надання адміністративних послуг (далі – Центр).

Натомість, більшість проектів Положень, що надходили на погодження до Держпідприємництва, лише дублювали норми Примірного положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, не конкретизуючи основні засади функціонування саме новоутвореного Центру.

2. Відповідно до частини 1 статті 12 Закону Центр утворюється як постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, що визначається у Положенні. У разі утворення центру надання адміністративних послуг як постійно діючого робочого органу для здійснення матеріально-технічного та організаційного забезпечення діяльності центру надання адміністративних послуг згідно з частиною 5 статті 12 Закону у структурі відповідної міської ради, міської, районної державної адміністрації утворюється відповідний структурний підрозділ (виконавчий орган), на який покладаються керівництво та відповідальність за організацію діяльності такого центру.

В той же час, у проектах Положень відсутня вищезазначена інформація. Не визначено й процедуру призначення на посаду та звільнення з посади керівника Центру, його завдання та повноваження.

3. У проектах Положень має бути конкретизовано час прийому суб’єктів звернень Центрами.

ІІ. Щодо переліків адміністративних послуг, які надаються через Центри

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону адміністративна послуга – це результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону.

Надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах (частина друга статті 3 Закону України «Про адміністративні послуги»).

1. Переліки адміністративних послуг, які пропонувались до затвердження відповідними проектами регуляторних актів місцевих адміністрацій, не мають містити послуги, які у розумінні Закону не є адміністративними, а саме, не спрямовані на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків заявника.

2. Назви адміністративних послуг мають відповідати назвам послуг, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах.

3. Відповідно до частини третьої статті 1 Закону суб’єкт надання адміністративної послуги – орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

В свою чергу, державний адміністратор не є суб’єктом надання адміністративних послуг, а отже, видача ним довідки з реєстру документів дозвільного характеру не є адміністративною послугою.

Довідково: Відповідно до абзацу третього частини першої статті 1 Закону України “Про адміністративні послуги” суб’єкт надання адміністративної послуги – орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України “Про адміністративні послуги” вимоги цього Закону поширюються на надання суб’єктом надання адміністративних послуг витягів та виписок з реєстрів, свідоцтв, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб’єкту звернення, а також об’єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

4. Відповідно до частини третьої статті 10 Закону суб’єкт надання адміністративних послуг надає адміністративну послугу, а центр надання адміністративних послуг забезпечує організацію надання такої послуги у найкоротший строк та за мінімальної кількості відвідувань суб’єктом звернення.

Згідно з частиною шостою статті 12 Закону органом, який прийняв рішення про утворення центру надання адміністративних послуг, визначається перелік адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг.

Також, відповідно до частини восьмої статті 12 Закону суб’єктам надання адміністративних послуг забороняється здійснювати прийом заяв суб’єктів звернень щодо надання адміністративних послуг, видавати суб’єктам звернень оформлені результати надання адміністративних послуг, якщо такі послуги за законом надаються через центри надання адміністративних послуг.

Таким чином, в проекті відповідного регуляторного акта посилання на структурні підрозділи, зокрема, управління, відділи та державних реєстраторів, у зазначеному контексті не узгоджуються з Законом.

5. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону адміністративні послуги надаються суб’єктами надання адміністративних послуг безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

Відповідно  назва переліку адміністративних послуг має відповідати зазначеному положенню Закону. Наприклад, «Перелік адміністративних послуг, що надаються через Центр надання адміністративних послуг при Машівській районній державній адміністрації».

6. Згідно із статтею 16 Закону перелік адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг, визначається органом, який прийняв рішення про утворення центру надання адміністративних послуг.

Тобто, місцеві державні адміністрації (міські ради або їх виконавчі органи), які прийняли рішення про утворення Центрів, затверджують переліки адміністративних послуг, а не реєстри  адміністративних послуг.

Згідно із статтею 16 Закону Реєстр адміністративних послуг (далі – Реєстр) формується і ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Увага! Більшість поданих на погодження проектів регуляторних актів з питань надання адміністративних послуг містили посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 737 «Про заходи щодо упорядкування адміністративних послуг», яка втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2013 № 309 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань надання адміністративних послуг».

ІІІ. Щодо діяльності дозвільних центрів як структурних підрозділів центрів надання адміністративних послуг

Статтею 12 Закону України «Про адміністративні послуги»  визначено, що центр надання адміністративних послуг – це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ виконавчого органу міської, селищної ради або Київської, Севастопольської міської державної адміністрації, районної, районної у містах Києві, Севастополі державної адміністрації, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг.

Згідно з абзацом тринадцятим частини першої статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі – Закон про дозвільну систему), дозвільний центр –робочий орган міської ради міста обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (її виконавчого органу), обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, уповноваженого Радою міністрів Автономної Республіки Крим міністерства або республіканського комітету (далі – уповноважений орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим), в якому представники регіональних, місцевих дозвільних органів та державний адміністратор діють за принципом організаційної єдності щодо видачі документів дозвільного характеру, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру.

Згідно з Законом про дозвільну систему (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України “Про адміністративні послуги” від 6 вересня 2012 року N 5203-VI) дозвільні центри, утворені відповідно до цього Закону, є складовою частиною центрів надання адміністративних послуг, що створюються відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги».

Таким чином, дозвільний центр, як робочий орган, може бути організаційною складовою центру надання адміністративних послуг, створеного як робочий орган.

Враховуючи викладене, пропонуємо при розробці пунктів проектів регуляторних актів, що стосуються дозвільного центру, як складової частини центру надання адміністративних послуг, зазначати наступне:

«Складовою частиною центру є дозвільний центр, утворений відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.»

Прийняття від суб’єктів господарювання заяви про видачу документів дозвільного характеру та документів, що додаються до неї, декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства, видача (переоформлення, видача дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру, оформлених регіональними та місцевими дозвільними органами, зареєстрованих декларацій здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

ІV. Щодо покладання обов’язків з організації роботи центру надання адміністративних послуг на державного адміністратора

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про адміністративні послуги» надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах.

Відповідно до частини п’ятої статті 12 Закону України «Про адміністративні послуги» у разі утворення центру надання адміністративних послуг як постійно діючого робочого органу для здійснення матеріально-технічного та організаційного забезпечення діяльності центру надання адміністративних послуг у структурі відповідної міської ради, міської, районної державної адміністрації утворюється відповідний структурний підрозділ (виконавчий орган), на якийпокладаються керівництво та відповідальність за організацію діяльності такого центру.

Відповідно до Закону про дозвільну систему державний адміністратор організовує видачу (переоформлення, видачу дублікатів, анулювання) суб’єктам господарювання документів дозвільного характеру та забезпечує взаємодію місцевих і регіональних дозвільних органів.

Згідно з Законом України «Про адміністративні послуги» адміністратор центру надання адміністративних послуг організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг.

Повноваження державного адміністратора дозвільного центру та повноваження адміністратора центру надання адміністративних послуг передбачені відповідно частиною четвертою статті 5 Закону про дозвільну систему та частиною четвертою статті 13 Закону України «Про адміністративні послуги».

Відповідно до пункту 2.3 розділу II Положення про державного адміністратора і порядок його взаємодії з регіональними, місцевими дозвільними органами та суб’єктами господарювання, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12.01.2012 № 28 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 січня 2012 р. за № 49/20362), покладення на державного адміністратора інших завдань та обов’язків, не передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють дозвільну систему у сфері господарської діяльності, забороняється.

Отже, на сьогодні, покладання на державного адміністратора обов’язків, не передбачених Законом про дозвільну систему та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють дозвільну систему у сфері господарської діяльності, забороняється.

Разом з тим, Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва подано до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України пропозиції щодо внесення змін до Положення про державного адміністратора і порядок його взаємодії з регіональними, місцевими дозвільними органами та суб’єктами господарювання в частині покладання додаткових обов’язків на державного адміністратора.

У разі внесення змін, на державного адміністратора (крім державних адміністраторів міських рад міст-обласних центрів, міст обласного значення чисельність наявного населення яких становить більш як 200 тис. осіб) за рішенням керівника відповідного органу, що призначив його на посаду, можуть покладатися додаткові обов’язки, передбачені іншими нормативно-правовими актами