Позиція ДРС щодо застосування Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при здійсненні органами ліцензування контролю за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов

Позиція підтримана Експертно-апеляційною радою
з питань ліцензування (п. 24.1 Протоколу засідання
Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування
від 09.02.2017 №02-17)

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) встановлені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон).

Частиною першою статті 2 Закону встановлено, що його дія поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону, державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі – органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що ліцензійні умови – нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов’язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Згідно з приписами частини першої статті 9 цього ж Закону ліцензіат зобов’язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.

Ліцензіат у значенні Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» є суб’єктом господарювання, який має ліцензію на провадження встановленого законом виду господарської діяльності.

Частиною сьомою статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» встановлено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності». 

Таким чином:
–  ліцензіат є суб’єктом господарювання;
– ліцензійні умови є обов’язковими до виконання нормативно-правовими актами, які охоплюються поняттям «законодавство»;
– контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов є  діяльністю органу ліцензування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства (ліцензійних умов) суб’єктами господарювання. 

З наведеного витікає висновок, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов є заходом державного нагляду (контролю), а орган ліцензування, уповноважений їх проводити, є органом державного нагляду (контролю) у значенні Закону. 

Нормами статті 6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виключення для відносин, що виникають під час проведення органами ліцензування контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов, не встановлювались.

Отже, контроль органами ліцензування за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов повинен здійснюватися з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». 

Формально цей ж висновок випливає з норми частини третьої статті 2 Закону, якою встановлено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», тобто під час здійснення контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов відносини, які виникають між органами ліцензування та ліцензіатами, у контексті Закону розглядаються як відносини органу державного нагляду (контролю) з суб’єктом господарювання.

У зв’язку із вказаним, мораторій на планові перевірки та обмеження на позапланові перевірки, запроваджені статтями 2 та 3, з урахуванням виключень, встановлених  ст. 6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», поширюються на органи ліцензування як органи державного нагляду (контролю).

Додатково зазначаємо, що висловлена ДРС позиція не встановлює норм права і має лише інформаційний характер.